її замовкнути й не дати можливості поділитися своїми знаннями з терористами.
Екран почорнів.
Дуґан поглянув на карту світу, що висіла на стіні над консоллю. Балканський півострів був його ділянкою і, перевівшись сюди з Нью-Йорка, він обвів його жовтим маркером. Дуґан простяг руку, висмикнув червону канцелярську кнопку зі столиці Словенії Любляни і встромив її в точку Афіни, Греція.
Задзижчав інтерком.
– Ти бачив повідомлення з Інтерполу? – запитав заступник директора Мейсон.
– Так.
– Негайно зайди.
За кілька хвилин Дуґан, вийшовши з ліфта на синю плюшеву килимову доріжку, вже стукав до кабінету Мейсона.
– Увійди!
Дуґан прочинив двері й побачив сиву голову свого шефа, як завжди, із зачіскою помпадур, що пишною хвилею здіймалася над чолом.
Мейсон міцно зчепив пальці на своєму великому столі із червоного дерева.
– І що ти думаєш, Дуґане?
– Капітан Еліаде натякає, що якщо грецькій поліції вдасться звільнити Рейвен Слейд, її допитуватимуть насильницькими методами. Оскільки вона громадянка США, це справа ЦРУ.
Мейсон кивнув, і його сива чуприна впала на чоло. Поправивши волосся, він промовив:
– Оскільки тепер представники ФБР при посольствах мають право розслідувати злочини проти американців по всьому світу, то це і наша справа теж.
– То ми також займатимемося викраденням Рейвен Слейд?
– І не тільки. Ти – експерт з Балкан, розкажи мені про «Сімнадцяте листопада».
– Це грецьке угруповання з марксистсько-ленінською ідеологією. Крім останнього теракту в афінській психлікарні, на їхньому рахунку ще понад шістдесят нападів на європейців, турків та американців.
– Чим вони відрізняються від інших європейських угруповань?
– Відмінність велика. За двадцять вісім років існування особу жодного з членів організації як першого, так і другого покоління не було встановлено, не кажучи вже про те, що жодного з них не впіймали.
– Зараз їм вже десь під п’ятдесят. Як так вийшло, що нікого не схопили?
– Вони влилися в грецьке суспільство, ставши лікарями, викладачами, механіками чи скульпторами, прості люди, якщо коротко. У своєму іншому, таємному житті вони й досі мстяться за своїх убитих і поранених товаришів, хитро організовуючи теракти.
– Мені здається, чи у твоєму голосі справді бринять нотки поваги?
Дуґан знизав плечима.
– Восени 1973-го студенти Афінського політехнічного університету влаштували акцію протесту проти диктаторського режиму полковника Ґеорґіоса Пападопулоса. Сімнадцятого листопада її жорстоко придушили військові та поліція.
– А звідки тоді злість на нас?
– Як я казав, вони – марксисти. У час боротьби комуністів з тиранським режимом короля
