взяв цей лист про всяк випадок і тепер вирішив прочитати. У листі йшлося:
Дорога тітко!
Користуючись нагодою, що у нашому Коборові, захопленому бандитом Куником, генеральним адміністратором став Його Високоповажність пан Никодим Дизма (з курляндської шляхти), якому я можу повністю довіряти, хоч, може, він і не виглядає на такого, оскільки це істинний джентльмен і до того ж мій приятель з Оксфорду, який до мене добре налаштований, що цілком природно, і погано ставиться до цього пройдисвіта Куника, – що також цілком природно, – пишу до Вас, найдорожча тітко, зволити порадитися з ким слід і, використовуючи зв’язки Його Високоповажності пана Дизми, добитися мого звільнення з неволі шляхом лікарської експертизи, яка встановила б, що я не є психічно хворий і можу бути дієздатним, я б порушив проти Куника справу про привласнення Коборова, що піде тим легше, якщо Ви зможете зібрати, де потрібно, детальну інформацію про розтрати цього байстрюка прачки, про які мені говорили, про якісь залізничні шпали, крадіжки під час їх поставок і присвоєння шляхетного прізвища «Куницький» через підробку, через підкуп документів, що могла б виявити раптова перевірка, але оскільки Куник усі свої документи ховає у вогнетривкому сейфі за завісою у спальні, про що я дізнався від прислуги, яка частково мені віддана, у зв’язку з чим я маю намір – але тільки у крайньому разі – зробити un coup d’etat11, якщо цього не вдасться зробити, особисто я застрелю негідника, проте це не принесло б мені ані найменшого задоволення, бо, як Вам відомо, я полюю тільки на благородну дичину, до якої ця свиня Куник не належить, і місце якому якщо не у хліві, то у в’язниці, у чому і розраховую на сприяння Ваше, бо після повернення права на володіння Коборовом я негайно сплачу Вам увесь свій борг з відсотками, віддам також борг Зизі Кшепицькому і навіть одружуся з панною Гульчинською, хоч вона й не молода і лице їй обсипане ластовинням, щоб лише Вам зробити приємність, про що Його Високоповажність пан Никодим Дизма обізнаний і au courant 12 про усю цю справу, і тому прошу порадитися з ним, бо у нього великі зв’язки у Варшаві, особливо в урядових колах, що не може не мати значення в моїй справі, яка, певною мірою, є і Вашою справою, на що дуже розраховую, завершуючи цього листа, за обсяг якого прошу вибачення, і до нього долучаю сердечні цілування Ваших ручок, завжди люблячий племінник,
Жорж Понімірський.
Почерк був нерозбірливий, і Дизма добрих півгодини убив на те, щоб прочитати листа. Його втішило те, що Понімірський згадав його прізвище як курляндського шляхтича, проте стурбувала згадка про Оксфордський університет. Якщо хтонебудь, Боже борони, звернеться до нього по-англійськи, він одразу ж викаже себе, нема й мови.
Власне кажучи, він ще не зважився на візит до пані Пшеленської. Якщо щось і спонукало його на цей крок, то не так доручення божевільного графа, як остання розмова з пані Ніною. Він не виказав їй таємної змови з її братом, але, зіставляючи відомості, отримані від обох, з тим, що говорив Куницький, дійшов до переконання, що претензії Понімірського не такі вже й безнадійні, як це могло
Державний переворот
В курсі
