style="font-size:15px;"> Тим часом до нас стали долучатися й інші туристи, і ми пройшли до похованого під горами піску Храму Сфінкса. Він розташований за п’ятдесят ярдів на південний схід від велетня, і я вже згадував його як парадний вхід до коридора, що провадить до поховального храму Другої піраміди, розташованого на плато. Значна частина храму все ще залишалася нерозкопаною, і хоча нас провели сучасним коридором до алебастрової галереї, а звідти – до вестибюля з колонами, я став підозрювати, що Абдул і місцевий служитель-німець показали нам далеко не все, що заслуговувало на увагу. Потім ми здійснили традиційну прогулянку плато з пірамідами, в ході якої оглянули Другу піраміду з характерними руїнами поховального храму на схід від неї. Третю піраміду з її мініатюрними південними супутницями і зруйнованим східним храмом; кам’яні надгробки і могили представників четвертої і п’ятої династій; і, нарешті, знаменита гробниця Кемпбелла, що зяяла чорним проваллям у п’ятдесят три фути завглибшки, із саркофагом, що затаївся на дні. Один із наших погоничів очистив його від піску, спустившись у запаморочливу безодню на линві.
Раптом до нас долинули зойки з боку Великої піраміди, де групу туристів буквально тримала в облозі юрма бедуїнів, котрі навперебій пропонували продемонструвати швидкість у пробіжках на вершину піраміди і назад. Рекордний час для такого підйому і спуску, подейкують, становить сім хвилин, однак декотрі добре треновані шейхи із синами запевняли нас, що зможуть укластися в п’ять, якщо тільки їм запропонують, так би мовити, необхідний стимул у вигляді щедрого бакшишу.
Ніякого стимулу вони не отримали, зате Абдул на наше прохання завів нас на вершину піраміди, звідки відкривався неперевершено величний вигляд не лише на Каїр, що вирізнявся на віддалі на тлі фортечної стіни золотисто-лілових пагорбів, які утворюють таку собі корону для нього, але і на всі піраміди в околицях Мемфіса від Абу-Роаш на півночі до Дашура на півдні. Саккарська ступінчаста піраміда, яка є перехідною формою між невисокою штабою і власне пірамідою, спокусливо чітко вимальовувалася в далечіні серед пісків. Саме поряд із цією перехідною спорудою свого часу виявили знамениту гробницю Пернеба, тобто більше, ніж за чотириста миль на північ від рівнини Фів, де лежить Тутанхамон. І я вкотре вже немов онімів, охоплений невимовним тремтінням. Глибока давнина, що підступає з усіх боків, і таємниці, які, здавалося, зберігала в собі й плекала кожна з цих пам’яток старовини, сповнили мене таким благоговінням і почуттям нескінченності, яких я ніколи раніше не відчував.
Утомлені сходженням і надокучливими бедуїнами, поведінка яких виходила за межі будь-якої пристойності, ми вважали за щастя позбутися нудних і втомливих екскурсій в середину пірамід, куди вели дуже тісні й задушливі проходи, якими можна було пересуватися лише навкарачки. Тим часом на наших очах кілька особливо витривалих туристів готувалися до відвідин найбільшого з меморіалів
