велика, як і в ті нескінченно далекі часи.
Щороку в жертву Ґатанотоа приносили дванадцять юних воїнів і дванадцятьох дівчат. Їхні тіла вкладали на палаючі вівтарі в мармуровому храмі, збудованому біля підошви гори, бо ніхто не наважувався піднятися на базальтові скелі Яддіт-Ґго і тим більше підійти до циклопічної твердині, зведеної на його шпилі ще до появи на Землі людини. Влада жерців Ґатанотоа була безмежною, позаяк лише вони могли захистити К’наа й усю країну My від божества, яке будь-якої миті може вийти з таємного притулку назовні й обернути всіх присутніх на камінь.
На чолі сотні жерців Темного бога стояв Аймеш-Мо, верховний жрець, котрий на святі Нат завжди прошкував попереду короля Табона і гордо стояв, випроставшись на весь зріст, перед каплицею Дгорік у той час, як володар смиренно схиляв перед нею коліна. Кожен жрець мав мармурове житло, скриню золота, дві сотні рабів і сотню наложниць, не кажучи вже про його незалежність від цивільного закону і про владу дарувати життя або карати смертю кожного жителя К’наа, за винятком королівської свити. Але якою б великою не була влада жерців, країна завжди жила в страху, щоби Ґатанотоа не вислизнув із похмурих глибин і не спустився донизу, сіючи серед людства жах і скам’яніння. Згодом жерці заборонили людям навіть думати про Темного бога або уявляти собі його жахливий вигляд.
Це був рік Червоного місяця (за підрахунками фон Юнцта, 173–148 тисяч років до P. X.), коли вперше людська істота наважилася не скоритися Ґатанотоа і повстати проти жахливої його погрози. Цим відважним єретиком був Т’йоґ, верховний жрець Шуб-Ніґґурата і хранитель мідного храму Всемогутнього цапа з леґіоном юних. Він довго міркував про владу різних богів, йому послали дивовижні сни й одкровення, пов’язані з життям цього і ще давніших світів. Урешті-решт, він набув упевненості, що добрих богів можна налаштувати проти злих, і повірив, що Шуб-Ніґґурат, Нуґ та Єб, як і змієбог Йґг, стануть на бік людей у боротьбі проти тиранії пихатого Ґатанотоа.
За навіюванням богині-матері Т’йоґ вписав у Наакаль – ієратичний текст свого жрецького ордену – небувале раніше закляття, здатне, як йому здавалося, запобігти небезпеці скам’яніння, яке може спричинити Темний бог. Під його захистом, вважав він, людина, котра зважиться на подвиг, зуміє піднятися на базальтові скелі та першою з усіх людей увійти до циклопічної цитаделі, під якою ховається Ґатанотоа. Т’йоґ був упевнений, що, ставши віч-на-віч із жахливим богом, за підтримки могутнього Шуб-Ніґґурата і його синів, він зможе змусити його до згоди і назавжди звільнить людство від прихованої в безодні загрози. Вдячні люди будуть готові віддати своєму визволителю всю шану, яку він сам собі забажає. До нього перейдуть усі привілеї жерців Ґатанотоа, а потім стануть досяжними не лише королівське звання, але, можливо, й навіть ореол нового божества.
Своє охоронне закляття Т’йоґ накреслив на сувої, зробленому з плівки птаґон (за фон Юнцтом,
