що коли б довелось йому подивитись на тканини нашого часу, з яких шиється одяг, який не тільки нічого не приховує, а й не захищає не тільки тіло, а й сором?
(21) Потім він переходить до землеробів і не менш красномовно описує землю, кілька разів зорану плугом, щоб пухкий ґрунт легше давав шлях кореням, а після кинуті в борозну насіння і трави, виполоті вручну, щоб потім випадкова дика прорість не погубила посіви. І це, за його словами, є справою мудреця, наче зараз землероби не придумують багато нових способів збільшити родючість.
(22) А потім, не задовольняючись цими уміннями, він посилає мудреця до млина і до пекарні. Ось що він розповідає про це, як мудрець, наслідуючи природу, почав виробляти хліби: «Зерна в роті подрібнюються твердістю зубів, коли вони сходяться, а що не потрапляє під них, те язик підштовхує до тих же зубів; потім примішується слина, щоб ковток легше прослизнув в горлянку; а потрапивши в утробу, їжа перетравлюється теплом шлунка і лише тоді переходить в тіло.
(23) Наслідуючи цей приклад, хтось поклав один шорсткий камінь на інший, на подобу зубів, половина яких непорушна і очікує на рух іншої половини. Потім тертям каменя об камінь він почав подрібнювати зерна, перемелюючи їх знову і знову, поки вони, розтерті багато разів, не подрібнилися зовсім. Потім він полив муку водою і взявся старанно місити її, поки вона не стала м’якою; тоді він виліпив хліб, який спочатку пікся в гарячому попелі і на розпечених цеглинах; пізніше були винайдені печі та інші пристрої, де жар ми доводимо до певного стану на наш розсуд». Не вистачає тільки, щоб він і чоботарське ремесло оголосив винаходом мудреців!
(24) До всього цього додумався розум, – але не воістину правий розум. Бо такі винаходи – справа людини, а не мудреця, так само як судна, на яких ми перепливаємо ріки, перепливаємо моря, приладнавши паруси, які ловлять напрям вітру, прилаштувавши позаду руль, який повертає судно туди і сюди (приклад тут взято з риб, які легким порухом хвоста вправо чи вліво направляють вбік свій швидкий хід).
(25) «Все це, – говорить Посідоній, – винайшов мудрець, але вважав надто нікчемним, щоб займатися самому, і віддав більш скромним помічникам». Ні, все це і придумано тими, хто і сьогодні цим займається. Ми знаємо такі речі, що були створені на нашій пам’яті – наприклад, дзеркальні вікна, які пропускають денне світло через прозору черепицю, чи підняті підлоги бань і вмонтовані в стіну труби, по яких проходить тепло, рівномірно нагріваючи все і знизу, і зверху. Що говорити про мармур, яким блищать і будинки, храми? Про круглі і лощені кам’яні громади, які підтримують портики і зали, здатні вмістити ціле місто? Про значки, які слово за словом підхоплюють швидку мову, так що швидкість руки встигає за спритністю язика? Все це придумане нікчемними рабами.
(26) Мудрість же стоїть вище: вона не навчає працювати руками, вона – наставниця душ. Хочеш знати, що нею здобуто, що створено? Не непристойні рухи тіла, не наспіви для труб і флейт, які перетворюють на звук дихання, яке проходить крізь них чи
