тиснути.
– Бачу.
Білка боком злетіла по бетонних сходах на другий поверх і через декілька хвилин спустилася.
– Пусто, – повідомила вона, заглядаючи в казанок із закипілою водою. – Навіть мертвих немає. Дивно, але, здається, будинок не грабували. Перший поверх обчистили, а решта неторкане. Треба буде понишпорити по кімнатах і переглянути підвал. Як ти думаєш, що тут було до?..
– Магазин.
– Що продавали?
– Посвіти, – попросив він, і Білка із задоволенням почала натискати на ручку.
– Бакалія, – пояснив Тім, розглядаючи ледь помітні написи.
– Що?
– Овочі, фрукти, різна їжа, дрібниці по господарству. Якщо у них був склад унизу, то варто понишпорити… Бачиш, це – холодильники, в них зберігали те, що швидко псується. А там, де прив’язані коні, – платили за покупки…
– Цікаво, що ж трапилося? – запитала вона. – Ось був мир – і його не стало. Я в курсі, що прийшов Нещадний і всі Старші померли. І я розумію, що Нещадний – це хвороба, дивна, але хвороба. Як лихоманка або пронос… Але я не розумію, звідки і як він прийшов. Ти читав про це в своїх книжках?
– У книжках про це нічого не написано, – відгукнувся Книжник, помішуючи вариво в казанку. – Не встигли про це написати. Я не знаю точно, як швидко все сталося, але, думаю, мова йшла про кілька тижнів. Коли за такий короткий час помирає кілька мільярдів людей, не до книжок.
– Тоді звідки ти знаєш, що Нещадного можна обдурити?
– А я не знаю, що його можна обдурити, – сказав Книжник, знімаючи ложкою коричневу піну із супу. – Я здогадуюся, що це можна зробити.
Білка подивилася на нього з подивом.
– Тільки здогадуєшся?
Тім зітхнув.
– Так. І якби не щоденник, – він поплескав по лежачому поряд рюкзаку, – я ніколи й не дізнався б, що у нас є шанс.
– Хто написав його?
– Одна герла, яка абсолютно випадково опинилася в Парку під час приходу Нещадного. Вона приїхала туди з батьками і на ранок вони померли. Усі батьки померли, а діти залишилися. Так утворилося Паркове плем’я. Вона все докладно описала, а щоденник встигла заховати в Бібліотеці. Я знайшов його рік тому, спочатку хотів викинути – це ж не книжка – а потім прочитав.
– І чим нам допоможуть її записи?
– Її записи – наш путівник, Білко. Вони приїхали в Парк із маленького містечка Маунт-гіл, і поруч із цим містечком знаходиться місце, де народився Нещадний. Ти про всяк випадок запам’ятовуй, хтозна, що зі мною може статися. Це місце називається Лаба.
– Дивна назва…
– Дивне місце. Воно розташовувалося на території великої військової бази, і ніхто не повинен був знати, що воно там знаходиться, навіть сім’ї тих, хто там працював.
– Звідки ж вона знала?
– Чула розмову матері і батька. Батько переживав, тому що всі люди на планеті домовилися не робити нічого, схожого на Нещадного, але робили все одно. І в Лабі займалися саме цим.
