практикувати. Не їв абичого, нічим не зловживав, час від часу, хоч віднедавна – не так часто, як хотілося, займався в гімнастичному залі та поновлював уроки боксування. Отже, вирішив він, цього разу обійшлося. Надалі долю бажано не випробовувати.
Це стосується лише випивки.
Адже дослухатися до вчорашніх порад Шацького й Тими не збирався.
Похмілля таки давалося взнаки. Кошовий відчував себе курчам, котре щойно вилупилося з яйця та опинилося в жорстокому світі, дуже гостро його відчуваючи. Саме це додало впевненості: виклик Різника з Городоцької треба приймати. Проковтнути вчорашнє після всього, чого вже зміг досягти, Клим дозволити собі не міг.
Ставити до відома поліцію – теж.
Пальто висіло там, де почепили вчора. Бася, на щастя, ще спала, вимучена вчорашньою ніччю. Револьвер лежав на місці, в правій кишені, під рукавичкою. Дивно, але рукавички теж були на місці. Ховаючи зброю туди, звідки взяв, під стопку білизни в нижню шухляду комода, Клим наново прокрутив учорашню пригоду на Клепарові й зрозумів: не будь поруч Єжи Тими, фахового злодія, свої речі він сам, аби пощастило вчасно втекти, розгубив би по дорозі. Капелюха б залишив біля трупа, це так точно. Натомість Тима навіть у мить найбільшої небезпеки, коли лік ішов на секунди, все одно думав про замітання слідів.
Вчасно Шацький крутнувся.
Ось хто справжній друг.
Далі Клим спробував привести себе до ладу. Утримавшись від наливки, котра чекала в шафці, він умився, з насолодою хлюпаючи в лице холодною водою й пурхаючи. Далі старанно поголився, як робив щоранку. Щедро скропив себе духмяною туалетною водою й заходився варити каву.
Бася застала його за цим заняттям.
Наречена помітно не виспалася, до того ж відразу надула губи, показуючи: все пам’ятає, підлизатися не вдасться, прощення доведеться вимолювати на колінах. Кошовий же на коліна ставати не збирався. Саме завершив процес, налив каву в маленьку квітчасту порцелянову філіжанку, з легким уклоном простягнув Басі.
– Доброго ранку.
Мить повагавшись, вона взяла. Сама додала цукру, ковтнула.
– Тобі все одно доведеться вибачатися.
– Прошу пробачення, – говорячи, Клим дивився Басі в очі, вона не відвела.
– І пояснити все.
– Вчора я все пояснив. Більше не додам.
Тепер він налив кави собі, із задоволенням потягнув. Міцна, як і хотів, швидко й остаточно приведе до тями.
– Можу я запитати дещо?
– Навіть повинна. Маєш повне право.
Бася закусила нижню губу, вочевидь збираючись із духом.
– З ким ти був на отій своїй вечірці?
– З Шацьким, – він сказав майже всю правду.
– Бідолашна пані Естер, – з родиною дантиста Бася бачилася в місті, була багато про неї начувана, хоч не гостила в Кракідалах жодного разу. – Тобто бідолашний пан Йозеф. Йому перепаде від неї через тебе.
– Не вперше, –
