була проведена перша в історії міжнародна гра – на полі зустрілися шотландці і британці. Багато істориків вважають цей матч однією з найважливіших подій футбольної історії. Це було велике зіткнення двох ігрових культур: шотландської – командної та англійської – індивідуалістичної, іще близької до регбі. Шотландці були піонерами пасів, вони першими усвідомили, що командна гра ефективніша. Із часом все більше команд зрозуміє, що передача м’яча – то, може, ганьба і сором, але по-іншому у грі не перемогти. Це добре: якби футбол не відмовився від тактики «бий і біжи» та «гуртом на одного», то міг би так і залишитися просто історичною цікавинкою. Якби футбол не відмовився від цієї тактики, так само швидко знудилися б і глядачі – що за радість дивитися, як у хмарі пилюки біжать то в один, то в інший бік кільканадцятеро гравців. Тільки розвиток і зміни зробили цю гру витонченою і захопливою. Того дня на стадіоні у Ґлазґо народився міжнародний футбол (не випадково матч відбувається в Ґлазґо, зустрічі у «Таверні вільних масонів» з 1863 року розкололи також і Шотландію: Ґлазґо виступав за «бий і дриблінгуй», тоді як Единбург шаленів від «хапай і біжи»). Стефан Щеплек у «Моїй футбольній історії» пише про цей матч: «Більшість англійців були або в кашкетах, або в шапках із помпоном, а шотландці мали на головах кумедні гостроверхі шапки, як у гномів». (Тоді гравці могли носити головні убори під час гри, тому що ідею бити м’яча головою серйозно ще не сприймали.)
Футбол, однак, усе ще робить свої перші кроки, і його майбутнє досі невизначене. Для того щоб витіснити крикет із почесного місця національного виду спорту в Англії, футболу доведеться чекати дуже довго, і тим більше це здається малоймовірним того дня, коли англійці розігрують із шотландцями суху нічию.
Це час, коли футбол поступово перестає бути розвагою і стає спортом. В Англії починаються регулярні клубні змагання. Футболісти – аматори, виплату гонорарів заборонено. У змаганнях здебільшого беруть участь ті, хто може дозволити собі транспорт, взуття, м’яч, спорядження, себто багаті білі чоловіки. Футбол винайшли джентльмени, і віддавати його вони нікому не хочуть. Офіційно вони стверджують, що спорт – це фізичні вправи, благородна ідея і гроші не сумісні з його духом. Неофіційно ж вони бояться, що голота відбере у них їхню забавку. Тому що не лише джентльмени хочуть грати у м’яч, робітники теж не проти пограти.
Індустріалізація, що триває в Англії, створює для розвитку футболу сприятливі умови. У містах потрібні робочі руки, селяни залишають села і стають робітниками. У ХІХ столітті населення Лондона та його околиць зростає в шість разів, промислових Ліверпуля й Манчестера – у сім. Робітник відрізняється від селянина тим, що має регулярний заробіток, а також фіксований графік роботи, а в міру розвитку лівих рухів – усе більше вільного часу. До того ж робочий люд живе великими скупченнями, що полегшують організацію, та вирваний із корінням зі старого місця, тож потребує якоїсь
