target="_blank" rel="nofollow" href="#n1" type="note">1.
Дарбі Торн проїхала шість миль, підіймаючись перевалом Бекбон, коли зламався її склоочисник, і цей бас-баритон саме розпочав другий куплет. Він офіційно отримає таки своє біле Різдво2. Тепер можна й не горланити про це.
Вона намагалася знайти іншу хвилю (марно, самі лише радіоперешкоди) і спостерігала, як щітка лівого склоочисника тріпотіла, наче зламаний зап’ясток. Дарбі розмірковувала, чи не зупинитися їй на узбіччі й не примотати склоочисник скотчем, але такого місця на дорозі не було – обабіч неї, утворюючи мур, лежали брудні крижані брили. Дарбі боялася зупинятися. Сніжинки, великі й вогкі на початку її шляху крізь Джипсум3 півтори години тому, тепер ставали меншими і твердішими, поки автівка поволі підіймалася вгору. У світлі фар вони гіпнотизували, вкривали лобове скло і миттєво розмазувалися по ньому.
Останній знак, який вона бачила, попереджав про необхідність протиковзких ланцюгів на колесах.
У Дарбі таких не було. Принаймні поки що. Вона навчалася на другому курсі в Колорадському університеті в Боулдері4 і взагалі не планувала відходити від університетської території далі кафе. Вона згадала, як минулого місяця вийшла звідти напівп’яна в товаристві гуртожитських напівдрузів і хтось із них запитав (напівбайдуже), куди вона планує поїхати на різдвяні канікули. Дарбі щиро відповіла, що лише втручання Господа змусить її повернутися додому до Юти.
І, вочевидь, Господь почув її, бо нагородив матір Дарбі раком підшлункової залози останньої стадії.
Дарбі дізналася про це вчора.
Із есемес.
ШКРЯБ-ШКРЯБ. Щітка зігнутого склоочисника знову ляснула по склу, але сніжинки були доволі сухими, а швидкість автівки досить великою, і лобове скло лишилося чистим. Справжньою проблемою був сніг, що засипав шосе. Жовту дорожню розмітку вкривали кілька дюймів свіжої пороші, і час від часу Дарбі відчувала, як ходова частина її «хонди сівік» дряпається об землю. Ці скачки поверталися, як вологий кашель – з кожним разом усе гірше. Востаннє Дарбі відчула, як між її пальцями вібрує кермо, за яке вона міцно трималася. Ще дюйм снігового покриву – і вона застрягне тут, на висоті дев’яти тисяч футів над рівнем моря, із на чвертю повним баком бензину, поза зоною покриття стільникового зв’язку, лише зі своїми тривожними думками.
«І гучним голосом Бінґа Кросбі», – припустила вона. Він прохрипів останній куплет, коли Дарбі зробила ковток теплого «Ред Булла»5.
ШКРЯБ-ШКРЯБ.
Уся поїздка була розпливчастим збудженим проривом крізь милі передгір’їв і зарослих рівнин. Не було часу зупинятися. Усе, що вона сьогодні з’їла, – це ібупрофен. У своїй кімнаті в гуртожитку Дарбі залишила увімкненою настільну лампу, але згадала про це тоді, коли вже виїхала із заправки «Драйден» – надто далеко, щоб повертатися. У горлі відчувався присмак шлункового соку. Піратські треки «Schoolyard Heroes» і «My Chemical Romance6» грали по колу на її айподі (тепер розрядженому). Вона мчала повз зелені вивіски з вицвілими картинками фаст-фуду. Десь опівдні з її дзеркала заднього огляду зник Боулдер, потім туманний обрій Денвера7 зі своїм парком літаків, і зрештою за завісою сніжинок лишився крихітний Джипсум.
ШКРЯБ-ШКРЯБ.
«Біле Різдво» Бінґа Кросбі скінчилося, і почалася наступна святкова пісня. Дарбі чула їх усі до цього вже двічі.
Її «хонду» різко відкинуло ліворуч. «Ред Булл» виплеснувся на коліна. Кермо наче закам’яніло в її руках, усередині Дарбі все перевернулося (вивертай, вивертай), і в цю секунду вона відновила контроль над автівкою і далі поїхала вперед угору – втрачаючи швидкість. Втрачаючи тягу.
– Ні, ні, ні. – Вона натиснула педаль газу.
Усесезонні шини чіплялися й котилися по вкритому дрібним льодом снігу, автівку сильно трусило. З-під капота пішла пара.
– Давай, Блю…
ШКРЯБ-ШКРЯБ.
Вона називала так свою машину, Блю, відколи отримала її в старших класах школи. Тепер Дарбі натискала педаль газу в пошуках сенсорного зворотного зв’язку тяги. У дзеркалі заднього виду вона побачила два стовпи снігових бризок, залитих яскравим світлом задніх фар. Гучний неприємний звук – ходова частина Блю знову дряпала засніжену землю. Машина щосили намагалася виринути з-під снігу, наче напівчовен, і …
ШКРЯБ…
…Лівий склоочисник зламався й відірвався.
Її серце впало.
– От лайно.
Тепер сніг прилипав до лівої половини лобового скла, швидко нагромаджуючись на незахищеній поверхні. Вона втратила забагато швидкості. За лічені секунди вид на Колорадське шосе
«White Christmas» – різдвяна пісня, яку вперше виконав Бінґ Кросбі, одна з найвідоміших у ХХ ст.
Містечко в штаті Колорадо.
Місто в штаті Колорадо.
Енергетичний безалкогольний напій.
Рок-гурти, які грають у жанрах горор-панк та альтернатива.
Найбільше місто в штаті Колорадо.
