та ахондритів. Меркурій, найменша та найсухіша скеляста планета, сформувався найближче до Сонця. Ворожий, випалений та побитий метеоритами світ найпершої з внутрішніх планет здається мертвотним, мільярди років його щільно вкрита воронками поверхня зберігається незмінною під безатмосферним небом. Якщо вас колись попросять назвати об’єкти Сонячної системи, на яких достоту не існує життя, не роздумуючи, називайте Меркурій, він точно буде на чолі цього списку.
Венера, наступна від Сонця планета, за розміром ідентична Землі, хоча радикально відрізняється від останньої за ознакою придатності для життя, значною мірою через свою орбіту, яка ближча до Сонця майже на 50 млн км. На світанку існування тут могли би бути скромні запаси води, навіть мілкий океан, але під дією сонячного вітру і сонячного тепла значна частина води на Венері, очевидно, випарувалась, позбавивши цей світ вологи. У щільній атмосфері Венери переважає вуглекислий газ, який, «консервуючи» енергію Сонця, створив тут нестримний парниковий ефект. Сьогодні середня температура поверхні на планеті перевищує 482 °С – достатньо гаряче, щоб почав плавитися свинець.
Марс розташувався на наступній після Землі зупинці. Він значно менший за нашу планету – лише десята частина її маси – проте в багатьох аспектах він дуже нагадує Землю. Як і решта внутрішніх планет, Марс має металеве ядро та силікатну мантію. Як і на Землі, тут є атмосфера і багато води. Через відносно слабку гравітацію планеті не легко втримати у верхніх шарах атмосфери швидкі молекули газу, тож за мільярди років повітря та вода тут поступово майже зникли, проте Марс все ще має теплі та вологі підземні резервуари, де могло би жевріти життя. Не дивно, що міжпланетні польоти зорієнтовані саме на Червону планету.
Сама же Земля, «третій камінь від сонця»[3], утиснена всередині жилої «зони Золотоволоски»[4]. Вона достатньо близька до Сонця і досить гаряча, щоб виштовхнути значну кількість водню та гелію до зовнішньої ділянки Сонячної системи, водночас вона достатньо далека від Сонця і досить холодна, щоб утримувати воду в рідкому стані. Як і інші планети Сонячної системи, вона утворилася близько 4,5 млрд років тому, по суті, в результаті зіткнення хондритів та їхнього подальшого гравітаційного скупчення у все більші планетезималі, яке тривало протягом декількох мільйонів років.
Нашаровуючи нові й нові свідчення про виникнення Сонця, Землі й решти Сонячної системи, ми охоплюємо величезний часовий інтервал – понад 4,5 млрд років. Американці обожнюють посилатися на дати визначних подій історії людства. Ми святкуємо великі досягнення та відкриття, наприклад перший керований політ на літаку, здійснений братами Райт 17 грудня 1903 р., або ж першу висадку людини на Місяць 20 липня 1969 р. Ми вшановуємо дні національних втрат та трагедій, як-от 7 грудня 1941 р. чи 11 вересня 2001 р. Не забуваємо й про дні народження: 4 липня 1776 р. та, звісно,
Назва американського комедійного серіалу, що екранізувався з 1996 по 2001 рр. на каналі NBC, а також назва пісні Джимі Гендрікса, що вийшла 1967 р.
В англомовній літературі традиційна назва зони, придатної для життя, умовної області, визначеної в такий спосіб, щоб умови на планетах були близькі до умов на Землі, зокрема вода б існувала в рідкій фазі.
