деформація твердих порід – усе ще не були чимось дріб’язковим у ту давню пору, проте вони вже не скидались на могутні щоденні припливи моря магми, які відбувалися в минулому.
Місяць залишається сяйливим нагадуванням, що космос – це місце, де творення тісно пов’язане з руйнуванням. Навіть сьогодні ми не застраховані від нищівних космічних зіткнень: час від часу орбіту Землі перетинають астероїди-вбивці та комети. Мільйони років тому один величезний камінь вбив динозаврів; через мільйони років інша велика брила теж неминуче знайде свій прихисток. Якщо нашою першочерговою спільною метою є виживання людства, то незайвим буде пильне спостереження неба, адже наш найближчий космічний сусід безгомінно свідчить: хоча зазвичай зміни поступові та поблажливі, все ж бувають дуже погані дні.
Розділ 3. Чорна Земля
За довгу історію Земля перетерпіла чимало змін. Безсумнівно, найбільш руйнівним виявився Потужний удар, а його наслідки, очевидно, щонайбільше вплинули на процес формування Місяця. Однак такий результат – утворення величезного Місяця, що обертається довкола планети, переповненої леткими речовинами, – аж ніяк не є якимось неминучим наслідком законів фізики та хімії. Якби події під час того древнього зіткнення Землі та Тейї розгорталися дещо в інший спосіб, картина місячного формування набула б абсолютно інакшого вигляду. Якби під час удару Тейя прицілилася краще і удар був би лобовим і точно у центр, більша частина маси Тейї стала б частиною Землі. Вірогідніше за все, у нас би не було супутника, тому що Тейя та Земля об’єдналися би в масивніший безсупутниковий світ. А якби Тейя не влучила в Землю, її орбіта настільки змінилася б, що планета рушила б або до Венери, або до Марса і, вірогідно, більше ніколи не опинилась по сусідству із Землею. Якби ж зіткнення було ще більш кутовим, то розміщення розпорошених уламків призвело б до утворення безлічі менших за розміром супутників, які прикрашали б нічне небо Землі.
Випадок відіграє неабияку роль у нашому мінливому космічному сусідстві. Історія Сонячної системи – це довгий перелік ударів та промахів. Астероїд, який приклався до загибелі динозаврів, теж міг пролетіти повз, уберігши тиранозаврів та їхніх нащадків, які могли б існувати ще десятки мільйонів років. Можливо, головаті птахи розвинули б інтелект і перетворилися б на летючих майстерників. Можливо, слабосилі дрібні ссавці із тієї довготривалої мезозойської ери нічого й не досягли би. Зовсім незначна зміна приготувала б для Землі абсолютно інший шлях.
Проте дещо в космосі все ж неминуче та обумовлене. Утворення колосальної кількості протонів і електронів та відповідного числа водню і гелію було запрограмоване у всесвіті з моменту Великого вибуху. Формування зірок стало невідворотнім наслідком наявності великої кількості
