подорослішав і вже навіть дещо дізнався про ваших вояків ОУН і УПА. З твоєю допомогою я буду знати ще більше, і дихатимемо в унісон, тільки прости мені.
Слава аж ніяк не чекала сьогодні зустрічі зі своїм Арсенком, а тим більше палкого зізнання в коханні. Після довгих поцілунків дівчина запропонувала хлопцеві кави.
– Хто ж це допоміг тобі так швидко змінити думку? Гірше, коли ти станеш приховувати від мене справжні переконання, бо колись це все одно вилізе і нічого доброго у наше життя не принесе, – допитувалася дівчина, бо не вірила, що людину легко змінити.
– Дідуньо в мене мудрий чоловічок, от він мені й відкрив трохи очі на події тих років. Я ніколи в політику не заглиблювався, вважав, що це справа дорослих дядів, але останні події змушують змінити думку. Як мій дід каже: «У кожному старому чоловікові Східної України сидить комуніст». От він усім решті людей нав’язує свою думку, але ж не можна жити і весь час повертатися в минуле. У них тоді таке було життя, а в нас інше, – виголошував Арсен ніби промову.
Участь у численних мітингах даремно не минула. Він набрався слів від усіх потроху, і тепер легко зорієнтувався, що від нього хочуть почути.
– Ти говориш, ніби справжній політик, – засміялася дівчина. – Може, скажеш, за кого віддаси свій дорогоцінний голос?
– За наших, за кого ж іще, – твердо, без найменшого сумніву відповів Арсен.
Посмішка на обличчі дівчини згасла, і ті дві ямочки на щоках, які так любив Арсен, розгладилися. Понуривши голову, вона відійшла до вікна і довго мовчала. Виникла попервах думка, що коханий і справді щось зрозумів, але передчасно тішилася…
– Чим ти знову незадоволена?! – викрикнув хлопець, бо ніяк не міг зрозуміти, що поганого у його відповіді.
– Спочатку ти виголосив гарну промову щодо молоді, яка має прожити своє життя, але ж ті «ваші» тягнуть нас у минуле. Невже ти того не розумієш? Ваші поділили Україну на три сорти, як буряк чи капусту. Ти належиш до першого, а мені дістався третій. То що між нами може бути спільного? Ти собі шукай першосортну подругу, сильну, щоб від курячого яйця не падала, як ваші поводирі, а я шукатиму чоловіка нижчого ґатунку…
– Ти неможлива! І як я збираюся з тобою вік прожити? – кисло посміхнувся Арсен і також підійшов до вікна. – Вже б швидше ті вибори відбулися, бо пересваримося назавжди, а мені цього аж ніяк не хочеться. Давай домовимося, що я політично неграмотний, але в мене ще все попереду. Не гнівайся, серденько. Зміни гнів на милість, – просився хлопець так лагідно, що дівчина не витримала і посміхнулася.
Арсен обцілував милі йому ямочки і закрив поцілунком очі, аби вона не попелила його своїм поглядом.
У коридорі почувся гамір – це дівчата поверталися з вечірки. Арсен поспіхом став прощатися.
– Завтра о сьомій чекатиму тебе біля гуртожитку, – сказав він і, поцілувавши дівчину на прощання, вийшов за двері.
Слава з піднесеним настроєм пурхала
