веретеноподібна звивина. Саме завдяки їй ми впізнаємо обличчя одне одного та запам’ятовуємо нові. Коли вона пошкоджена, люди не здатні відрізняти риси облич – такий стан має назву «прозопагнозія». На неї страждають актор Бред Піт, відомий портретист та фотограф Чак Клоуз та професор Гарварду й автор Теорії множинного інтелекту Говард Гарднер, і це – лише кілька імен. Через нездатність упізнавати обличчя, ці люди мусять запам’ятовувати інші риси – голос, волосся, ходу, одяг. Але я б могла передбачити, що у швейцарів, які розвивають та тренують здатність розрізняти сотні й тисячі облич, ця веретеноподібна звивина є значно більшою, ніж у кондукторів метро. Можливо, колись я матиму можливість провести такий експеримент.
Моє життя в коледжі було зосереджено виключно на успішному навчанні, хоча, щоправда, на перших двох курсах я зустрічалася з двома хлопцями (досить незграбно, треба сказати). Попри мою тотальну дівочу сором’язливість в юності, насправді я завжди мала пригодницьку натуру, і мені надзвичайно кортіло побачити світ, поїхати до інших країн. У Берклі була немов для мене створена програма навчання за кордоном, і на третьому курсі я на неї підписалася. Мені повідомили: якщо я поїду до якогось університету за кордоном, то зможу навіть відвідувати наукові заняття з моєї головної спеціалізації – фізіології та анатомії, – тож отримаю всі заліки і зможу скласти всі необхідні мені іспити. Єдиною країною, до якої мені хотілося поїхати, була Франція. Французька мова зачарувала мене ще в школі, коли я тільки-но почала її вивчати. Тож переді мною стояв нелегкий вибір: опинитися в Бордо або Марселі. Тобто треба було обрати між вином та буябезом[8]. Звісно ж, вибір був очевидним: я обрала вино! Підписуючись на курс навчання за кордоном, я майже нічого не уявляла про пригоди, які подарує мені Франція з її унікальною культурою, гарною мовою, давніми традиціями, дивовижними кухнею та вином, стильним одягом, неймовірними музеями, чудовою системою освіти та блискучими мешканцями (особливо чоловіками). Мені й на думку не спало б, наскільки збагаченим стане моє власне середовище в наступні дванадцять місяців.
ЧИ ІСНУЄ КРИТИЧНИЙ СТРОК
ДЛЯ ВИВЧЕННЯ МОВИ?
Будь-хто знає, що існує дуже особливий період, який називають критичним строком і який триває впродовж перших шести місяців життя немовляти. Тоді мозок є особливо сприйнятливим для вивчення мов. Чудова робота професорки Патриції Куль з Університету Вашингтона показала, що мозок немовляти в цей період здатен засвоювати кілька мов одночасно.
Але що робити, якщо нам довелося розпочати вивчення мови дещо пізніше? Як і більшість людей мого покоління, я почала вивчати іноземну мову (свою улюблену французьку) у досить «зрілому» дванадцятирічному віці, коли пішла до середньої школи. Яка ж частина мого мозку допомагала мені в цьому? Виявляється, що наш мозок для вивчення нової
Оригінальна провансальська рибна юшка з додаванням омарів та інших делікатесних морепродуктів, особливо популярна в Марселі.
