уваги. Треба визнати, тут можна назвати чималий перелік імен, однак наразі йдеться про англійського підприємця Річарда Бренсона – того самого із блондинистою цапиною борідкою, широченною вічною посмішкою та насамперед натренованим оком, аби бодай не проґавити найменшої можливості для зиску.
Бренсон та його «Virgin Group» були такі ж досвідчені у торгівлі, як і в будь-чому іншому. Ще підлітком заснувавши музичний журнал, він заробив свій статок, продаючи музику впродовж сімдесятих і вісімдесятих під брендом «Virgin», витісняючи розповсюджувачів та створюючи справжню імперію роздрібних продажів. Бренсон розширював свій конгломерат, щоб включити в нього звукозаписувальні компанії, телевізійні станції, а згодом навіть авіалінії та провайдерів мобільного зв’язку. Бренсон не був очевидним новатором продукту. Увесь його бізнес був заснований на своєрідних брендах для молодіжної культури і на власній неординарній особистості Бренсона. А в 2004 році він побачив у космічних польотах можливість подорожей людей до інших планет.
На той час існував лише один випробуваний у польоті транспортний засіб, фінансований приватним сектором, що міг доставити людей у космос. Він мав назву «Space Ship One» і в 2004 році здобув «Ansari X Prize» за те, що впродовж двох тижнів двічі вивів людину з атмосферної оболонки
планети.
Приз був розіграний у дусі великих авіаційних викликів 1930-х років. Як і у випадку Чарлза Ліндберґа, який свого часу перелетів Атлантику, підбурений великим грошовим призом, перед цим заплативши пасажирам на борту. Спонсори цієї нагороди сподівалися спонукати розвиток космічної торгівлі. Для фінансування премії, її організатор Пітер Діамандіс заручився підтримкою Ансарі – заможної родини, яка перебралася до Сполучених Штатів під час іранської революції. На початку дев’яностих Ануше Ансарі, на той час співробітниця «MCI», переконала свого чоловіка і дівера створити нову компанію під назвою «Telecom Technologies Inc.», яка б постачала програмне забезпечення для управління зростанням цифрових мереж. Час для цього був сприятливий, і їхню фірму на піку інтернетної бульбашки придбав конкурент, віддавши за неї 1,2 мільярда доларів, завдяки чому родина стала занадто заможною. Придбавши страховий поліс, наданий «X Prize» у 2002 році, через два роки Ануше стала першою іранкою в космосі, коли заплатила заявлені 20 мільйонів доларів за те, щоб провести вісім днів на Міжнародній космічній станції.
«Space Ship One» сконструював Берт Рутан – легендарний інженер, якому довірили будівництво одного з найновітніших літаків в історії. Він був дивакуватим, одержимим надміцними і надлегкими матеріалами, виробленими зі сплетених карбонових волокон, новатором у той час, коли багато хто в цій галузі ще не був готовий довіритися новим сумішам замість перевірених металів. Пол Аллен із «Microsoft», прагнучи й собі вкласти гроші в космічну галузь, захопився спробами Рутана завоювати приватну премію за політ у космос і підтримав його інвестицією в 20 мільйонів доларів.
На відміну від інших космічних інженерів,
