них не помітив, що баронові очі спалахнули, коли Владек зняв подерту сорочку та плеснув холодної води на своє тіло. Несподівано барон озвався.
– Владеку, – його надтріснутий голос було ледве чутно. – Не бачу тебе чітко. Підійди до мене, дитино.
Після такого довгого мовчання Владек був здивований, коли барон заговорив, й остерігався, що це передує божевіллю, яке вже охопило двох старших слуг в ув’язненні.
– Підійди до мене, дитино, – повторив барон.
Владек боязко послухався і став перед бароном, котрий примружив свої ослаблені очі та потягнувся до підлітка напруженим жестом. Він намацав хлопчика і торкнувся пальцем його грудей, перш ніж поглянути на товариша свого сина.
– Владеку, ти можеш пояснити цю ваду?
– Ні, сер, – збентежився Владек. – Це було в мене із самого народження. Мій батько мені казав, що це знак диявола.
– Дурний чоловік. Та й він не був твоїм батьком, – тихо зронив барон і знову замовк.
Владек залишався незворушно стояти перед господарем. Коли барон нарешті озвався знову, його голос був уже твердішим:
– Сідай, хлопче.
Скорившись, Владек знову помітив важкий срібний браслет, що тепер вільно теліпався на зап’ясті барона. Промінь світла змусив засяяти розкішне гравірування герба Росновських у темряві каземату.
– Не знаю, як довго німці мають намір тримати нас тут замкнутими, – вів далі барон. – Спершу я думав, що ця війна закінчиться упродовж кількох тижнів. Але я помилився, і тепер маємо розглянути можливість того, що вона триватиме іще дуже довго. З урахуванням цієї думки нам слід використовувати наш час конструктивніше, оскільки я знаю, що моє життя вже добігає кінця.
– Ні-ні! – заперечив Владек, але барон продовжував так, ніби його не почув.
– А твоє, моя дитино, лише починається. Тому я візьму на себе відповідальність за продовження твоєї освіти.
Барон більше нічого не сказав цього дня. Здавалося, він міркував над цими своїми словами. Але упродовж наступних тижнів Владек виявив, що отримав тепер нового наставника. Оскільки вони не мали ані книжок для читання, ані приладдя для писання, його уроки полягали в тому, щоб повторювати все, що розповідав барон. Хлопець вивчив великі уривки з поем Адама Міцкевича і Яна Кохановського, а також цілі фрагменти з «Енеїди». У цьому суворому класі Владек вивчав географію та математику і додав до цього вивчення мов – російської, німецької, французької й англійської. Але, як і раніше, його найулюбленішими були уроки історії. Це була історія нації, яка пережила сто років поділу, в атмосфері розчарувань об’єднати Польщу, страждання своїх співвітчизників при розгромі Наполеона росіянами 1812 року. Йому відкрилися леґенди про героїчні часи, коли король Ян Казимир вручив долю Польщі Пресвятій Богородиці після вигнання шведів у Ченстохові і як князь Радзивілл, могутній володар і шанувальник
