весь час рухатись вперед – у незвідане. І все це – невіддільне одне від одного – наповнювало його життя тією величезною кількістю творчих проявів, здійснити які, здавалося, не під силу одній людині. Без зайвого пафосу скажу, що він творив як одержимий: інколи записував свої музичні твори на клаптиках паперу, які потім роздавав виконавцям; романи і п’єси – на аркушиках блокнота, які потім збирав докупи, приводив у порядок написане і відносив до видавництва; створював театри там, де не знали, що це таке; провів велику кількість вистав нового жанру – лекцій-концертів для найрізноманітнішої аудиторії.
Хоткевич – людина думки і дії, як визначила його особистість сумлінний дослідник життя і творчості митця, доктор мистецтвознавства Надія Супрун-Яремко. Справді, мабуть, не було жодної галузі гуманітарних знань, де б не творила ця людина, не шукала істини, не порівнювала різні національні мистецькі прояви – і українські, і різночасові – в їх історичному русі. Хоткевич досліджував українську культуру і творив на її ниві в єдності історії, літератури, театрального, пісенного, інструментального мистецтва. У ньому переплелися теоретик і практик, гуманіст і просвітитель, вчений з проникливим інтелектом і артист з романтичною душею.
Здавалося, він не знав утоми.
Переді мною мапа Європи, де я позначив маршрути концертних виступів бандуриста і театральних гастролей режисера Хоткевича в Україні, Росії, Польщі, в містах і селах, у концертних залах і сільських клубах. Сама кількість і розмах його виступів і гастролей вражає.
Як вражає кількість ним створеного:
• у музиці – понад 400 музичних композицій різних жанрів, кілька ґрунтовних наукових праць з історії походження українських народних музичних інструментів, унікальний підручник з гри на бандурі, багато втрачено;
• у літературі – понад 300 творів, принаймні 10 драматичних творів, романів, повістей, новел, есеїстики взагалі не підрахувати, і теж багато втрачено;
• у театрі – створення українського сільського театру в селі Деркачі Харківської області, Робітничого театру в Харкові, нарешті, Гуцульського театру в гірському селі Красноїллі;
• у музичній педагогіці – професійна підготовка на базі Харківського музично-драматичного інституту нового покоління бандуристів, які грали на вдосконаленому Хоткевичем інструменті і які розповсюдили мистецтво українського бандуризму в усьому світі;
• у кіно – кілька кіносценаріїв, знявся у стрічці «Назар Стодоля» у ролі сліпого кобзаря;
• у живопису – понад 300 живописних робіт – гуцульських краєвидів, портретів видатних діячів української культури та ілюстрацій до власних книжок.
Як я розумію природу його енергетики! Його безмежний художній світ: музика, література, театр, живопис, педагогіка – як можна втомлюватися, коли займаєшся тим, що любиш, тим, у чому розумієшся, коли тобі є що сказати людям?!
Український Леонардо да
