як дослідник Київської Русі, де він знаходить витоки української держави; державотворчої діяльності видатних борців за незалежність України – Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, видатних діячів художньої культури – Григорія Сковороди, Тараса Шевченка.
Історик українського народного музичного мистецтва – як автор досліджень з історії кобзарського мистецтва, підручників з гри на бандурі та його творець – як упроваджувач у свідомість глядачів-слухачів лекцій-концертів про чарівний вплив кобзарського мистецтва.
Історик українського театру – як автор досліджень з історії українського театру на галицьких землях і творець українського народного театру, сільського, робітничого, гуцульського.
І ось тут у знаменнику його творчості проступає спільна якість – просвітительство. Гнат Хоткевич – великий просвітитель українського народу.
У цій якості він творив вільно – згідно своїм уявленням про сенс свого існування на землі, тобто був обраним, розпізнавши Божий задум відносно свого життя в українському мистецтві – в Україні. Божий задум.
Романтик! Адже що таке свобода? Її не можна здобути, вона має міститись у кожному з нас.
Він і жив вільно – згідно своїм уявленням про життя в любові.
Роздивляємось фотографії Гната Хоткевича у музеї Гната Хоткевича в селі Високому.
Ось він поруч із Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Миколою Лисенком, Миколою Міхновським… на святкуванні відкриття пам’ятника Івану Котляревському. Вишукано одягнутий, гідна постава, приємна посмішка – європеєць серед європейців…
А ось в українському одязі з бандурою поруч із друзями-бандуристами – українець серед українців…
А ось у європейському одязі й у вишиванці – і теж з бандурою…
А ось бравий козак у вишиванці і шароварах серед акторів робітничого театру…
А це, мабуть, останнє зображення – кінокадр: в образі сліпого кобзаря…
«Так, – посміхається директор музею Гната Хоткевича у селищі Високому Людмила Луценко, – він був красенем. На зріст невисокий, але такий гарний, що не закохатися в нього було неможливо. – І додає, маючи на увазі легенди про харизму українського Дон Жуана: – А коли починав грати на бандурі, жінки ладні були покинути заради нього своїх чоловіків». І таке траплялося.
А бувало: його кидали жінки, а він невтомно шукав своєї єдиної любові…
Ява перша. Музика «познайомила» молодого Гната з Катериною Рубанович, дочкою запорізького купця. Дівчина зналася на музиці, була захоплена виступами молодого артиста-бандуриста, і це, напевне, їх зблизило. Одружившись, вони інколи навіть виступали разом. Разом відправилися у вимушену поїздку до Галичини, уже з двома дітьми – Євгеном і Тетяною. Тут у них народилася і третя дитина – Ольга. Все ніби складалося добре, проте Катерині почало здаватися, що вона опинилась наодинці з прозою життя, а чоловік жив мистецтвом, не помічаючи ані матеріальних
