пишіть до запитання в Джорджію, – він чемно вклонився.
Почуте змусило дівчину розгубитися, вона не знала, як їй вчинити. Принесена трьома хвилинами раніше звістка від Рози про прибуття за ними лорда Корнуолла підштовхнула сказати:
– Містер Картон, ви шляхетна людина! Я вам дуже вдячна за ваш вчинок! Для мене було величезним щастям дізнатися що-небудь про батька! Я не знаю, що вам зараз відповісти, – чесно зізналася Анжеліна, – чи побачу я вас знову … Але знайте, що в моїй особі ви також придбали друга! Прощайте! Хай благословить вас Господь!
Тепло попрощавшись, вона поспішила випурхнути з холу, щоб попросити Розі нічого не говорити про візитера лорду. Самій Розі вона частково розповіла те, що тільки що дізналася про батька. Вона навмисне промовчала про останні слова Джима Картона і переданому листі батька, тим самим приховавши вістку про його заповіт. Все, нею сказане, Анжеліна попросила тримати в найсуворішому секреті від усіх, оскільки боялася пересудів і немилості містера Сент-Джона. У глибоких роздумах міс Лур'є покинула стіни пансіону. Тіні минулого нависли над її душею, як густі тумани, які застигають зненацька мандрівника і застеляють йому очі.
Розділ 9. Сповіщення
Уже тиждень Анжеліна гостювала у Розі, терпляче очікуючи на приїзд опікуна з Вест-Індії. Кілька днів тому вона зважилася написати Луїзі Дені, щоб довідатися про здоров'я її дочки Софі. Відповіді все не було.
Розі тихо зайшла до вітальні, де старші сестри старанно «били по клавішах» фортепіано в чотири руки, а Анжеліна виконувала веселу пісеньку. Розі пораділа за подругу, нарешті вона побачила її жвавою. Зараз вона змусить її ще й танцювати!
– Анжеліна! Тобі надійшов лист! – перервала їх Розі, грайливо крутячи напахчений конверт.
Допитливі сестриці оточили Анжеліну з усіх боків і нетактовно намагалися прочитати написане місіс Дені.
– Запрошення на вінчання Софі! – озвучила старша.
– Ось так новина! – здивувалася друга.
– Нашому батька прийшов такий саме конверт. Я бачила. Значить, ми теж в списку запрошених, – повідомила Розі.
Анжеліна лише посміхнулася. Їй стало боляче, що про таку важливу подію в житті Софі, вона дізнається не від неї самої.
– Цікаво, хто ж наречений? І коли були заручини? – задумалася вголос Розі. Дівчата навперебій стали припускати про можливу кандидатуру, і дружно зупинилися на кузені Софі – підкорювачі жіночих сердець – Томові Семюелові. Потім розмова перейшла до жвавого обговорення майбутньої події, згадали про нові вбрання і не помітили, як час підійшов до вечері. Слуга нагадав їм про це, голосно запросивши всіх в їдальню.
Дівчата, сідаючи за обідній стіл, звернули увагу на відсутність батька, зазвичай слуги накривали за його розпорядженням, і всі починали трапезу в його присутності. Не встигла Розі поцікавитися
