йому доведеться із цим змиритися, чи не так? – промовив дідусь, уперше за кілька тижнів висловивши свою думку.
Додаткові гроші стали неабияк корисними, особливо після того, що сталося на Великдень. Мейзі вже намірялася покинути церкву після служби, коли панна Мандей цілеспрямовано попрямувала проходом до неї.
– Чи можу я побалакати з вами особисто, пані Кліфтон? – запитала вона і, розвернувшись, подалася у бік захристя.
Мейзі гналася за нею, неначе малюк за Гамельнським дудариком[6]. Вона боялася найгіршого. Що Гаррі накоїв цього разу?
Жінка зайшла за реґенткою хору до захристя і відчула, як її ноги підкосилися, коли побачила преподобного Воттса, пана Голкомба та іще якогось чоловіка, які стояли там. Коли панна Мандей тихо причинила двері за нею, Мейзі нестримно затіпало.
Преподобний Воттс поклав руку їй на плече.
– Нема потреби так переживати, моя люба, – запевнив він. – Навпаки, сподіваюся, що ви визнаєте нас провісниками радісних новин, – додав він і запропонував їй присісти.
Мейзі опустилася у крісло, але її все одно не перестало сіпати. Щойно всі сіли, слово взяла панна Мандей.
– Ми хотіли поговорити з вами про Гаррі, пані Кліфтон, – почала вона.
Мейзі стиснула зуби: що міг той хлопчисько накоїти такого, щоб зібрати докупи трьох таких поважних людей?
– Не буду ходити навколо, – продовжила регентка. – Хормейстер із Святого Беди підходив до мене і запитав, чи не забажає Гаррі подати своє ім’я на їхню хорову стипендію.
– Але ж він дуже щасливий у церкві Святого Різдва, – розгубилася Мейзі. – Та й де та церква Святого Беди? Ніколи не чула про неї.
– Святого Беди – не церква, – пояснила панна Мандей. – Це хорова школа, яка готує кадри для церкви Святої Марії у Редкліфі, яку, як відомо, королева Елізабет описала як найкращий і найбагатший храм у всій країні.
– Чи доведеться йому змінити також і школу, як і церкву? – запитала Мейзі з недовірою.
– Спробуйте поглянути на це як на можливість, що може змінити все його життя, пані Кліфтон, – утрутився пан Голкомб, вперше озвавшись.
– Але ж як йому тягатися з тамтешніми тямущими хлопцями?
– Сумніваюся, що у школі Святого Беди є багато дітей, розумніших за Гаррі, – зауважив пан Голкомб. – Адже він найметкіший хлопчина з усіх, кого я будь-коли навчав. Хоча буває, що хтось із хлопчиків випадково й потрапляє до ґімназії, однак жодному з наших учнів зроду не пропонували вступити до школи Святого Беди.
– Є і ще щось, що вам потрібно знати, перш ніж прийняти рішення, – додав преподобний Воттс.
Мейзі стривожилася ще більше.
– Гаррі доведеться поїхати з дому на весь термін навчання, адже Святий Беда – інтернат.
– Тоді про це й мови бути не може, – виснувала Мейзі. – Я не можу собі цього дозволити.
– Це не стане проблемою, – заперечила панна Мандей. – Якщо Гаррі запропонують стипендію, школа
