мене, я пішов копати й копнув на два з половиною долари за раз. Отоді я назвав той струмок Бонанзою, ми позабивали паколи та й гайда сюди робити заявки.
Кармак обвів очима всіх довкола, ніби питав, чи повірили вони йому. Але всі, як і перше, кліпали на нього глузливо – опріч самого Буйного Дня, що пильно дивився на Кармака ввесь час, поки він оповідав.
– А скільки тобі заплатили Гарпер і Ледю, щоб ти збив бучу? – спитав хтось.
– Та вони й не знають нічого про це, – відповів Кармак. – Кажу вам щиру правду, за годину я намив три унції.
– Ось воно, це золото! – сказав Буйний День. – Ще раз кажу вам, хлопці, ніхто досі на Юконі такого не знаходив. Гляньте-но, яка в нього барва.
– Правда, трохи темніше, – погодився Кучерявий Піп, – але що з того? Може, він поносив із ним у гамані кілька срібних доларів? Знов же, коли там справді що є, то чому Боб Гендерсон не квапиться сюди із заявкою?
– Таж він лишився на Золотому Дні, – пояснив Кармак. – Ми знайшли золото, уже як поверталися.
На відповідь пролунав регіт.
– Хто йде в компанії зі мною? Я завтра виряджаюся човном на цю Бонанзу, – сказав Буйний День.
Ніхто не відгукнувся.
– Тоді, може, хто з вас візьметься приставити мені тисячу фунтів припасу? Плачу наперед готівкою.
Зголосилися Кучерявий Піп і Пат Монеген. Буйний День, за своєю звичкою, не гаючись заплатив їм наперед за приставку, розрахувався за куплені харчі й залишився з порожньою торбинкою. Він уже рушив був до дверей, коли раптом вернувся.
– Знову щось серце вчуло? – спитали його.
– Авжеж, учуло. Цієї зими на Клондайку добре платитимуть за борошно. Хто мені позичить грошей?
У ту ж мить кільканадцятеро чоловік, що не схотіли пристати до його непевної виправи, простягли йому свої торбинки з золотом.
– А скільки вам треба борошна? – спитав комірник Аляскинської торговельної компанії.
– Зо дві тонни.
Торбинки з золотом не потяглися назад, хоч їхні власники пирснули образливим реготом.
– Що ж ви робитимете з двома тоннами борошна? – спитав комірник.
– Синку, ви в цім краї ще недавно і не знаєте його так уздовж і впоперек, як я знаю. Поставлю завод квасити капусту й виробляти ліки проти лупи в голові.
Напозичавши грошей у всіх, хто йому давав, Гарніш найняв ще шестеро чоловік, щоб приставили борошно, заплатив їм наперед і знов залишився з порожньою торбинкою і в боргах по шию.
Кучерявий Піп у комічній скрусі схилив голову.
– Ні, ти мені таки скажи, що ти робитимеш із тим борошном?
– Скажу, а чого ж! Це простісіньке діло. Моє серце вчуло три речі. – Буйний День почав рахувати, загинаючи пальці: – Перше – на горішньому Юконі має відкритися велике золото; друге – Кармак уже його відкрив; третє – це вже не прочуття, а
