би відчувати будь-якої миті життя: загострене відчуття, що будь-якої хвилини може статися що завгодно – що бути живим важливо, бо саме тоді, коли ти найменше цього очікуєш, ти можеш отримати саме те, чого найменше очікуєш.
Рік звертається до жінки:
– Ми де? У фільмі Боба Гоупа?
Жінка в барі, гарненька мініатюрна брюнетка, піднімає на Ріка очі.
– Дуже смішно. Хіба дівчині не можна замовити «Сінгапурський слінг»?
– Мушу подивитися рецепт у книжці.
– Не варто. Я пошукаю на мобільному. Стривайте… так… потрібна одна унція джину, пів унції чері бренді, чотири унції ананасового соку, сік половини лайма, чверть унції куантро, чверть унції бенедиктину, третина унції сиропу гренадіну й краплинка ангостури.
Рік дивиться на жінку.
– Ви прийшли на побачення, про яке домовились по Інтернету, еге ж?
Відвідувачка схиляє голову набік:
– Любий, а ти кмітливий. Звідки ти дізнався?
– Це завжди видно. Ви звідки?
– Із Вінніпега. Ти не відповів на моє питання.
– Гаразд, раз питаєте, відповідаю. Я здогадався, що ви приїхали на Інтернет-побачення, бо елегантно влаштувалися на барному стільці, а дівчиною в пошуках чоловіка вас не назвеш. Такі жіночки ніколи не сидять за столиками, бо там здаються сумними та пригніченими, тільки на барному стільці – особливо, якщо мають такі гарні ніжки, як у вас, хочу додати,– ніби звертаються до нових відвідувачів: «Агов, познайомимось?» А ще у вас дуже маленька сумочка, що означає, ви навряд чи зупинились у цьому чи іншому готелі.
Жінка цікавиться:
– І чим закінчуються такі побачення?
– Або всім, або нічим. Середини немає. Або між вами проскакує іскра, ви йдете звідси, піднімаєтесь у номер, або хвилин сорок п’ять ніяково розпиваєте пляшку суму, а тоді той, хто лишається, замовляє ще кілька чарок, а інший летить додому.
– Сподіваюся, пляшка суму на мене не чекатиме.
Рік обводить поглядом кімнату: сірі тканини, недоладні меблі. Очі зупиняються на неймовірно привабливій молодій жінці,– дев’ятнадцять? – яка сидить за столиком навпроти барної стійки, нашвидкуруч перетвореним на найнезручнішу Інтернет-кабінку у світі. За перегородкою лежить подовжувач, примотаний скотчем до прадавнього північнокорейського монітора, поруч із яким стоїть процесор, усе це затіняє запорошений фікус. Комп’ютер красуні видав звук, який можна почути тільки біля ігрових автоматів у казино: «дзінь-дзінь-дзінь». Та не встиг почати, як замовкнув.
– Повторити імбирний ель? – гукає Рік.
Дівчина підводить на нього байдужий погляд.
– Ні. Я добре гідратована.
Жінка піднімає брови:
– Ні, я добре гідратована?
– Дивна вона, ця міс Імбирний Ель. Ніби байдужа,
