style="font-size:15px;"> А дзвоники зранку лунали по школах,
Останні, святкові але не в усіх.
І біля столиці накреслене коло,
Де тиждень тому діти сповнились втіх.
Канікули там, у недбалому колі,
Неначе країна у нас не одна ！
Розломи в надіях, і, навіть, у долі,
Держава собі наробила сама.
Прислів'я, дзеркально відтворює душу,
Про гетьманів трьох і про двох козаків.
І я, безумовно, це визнати мушу, —
Нам треба розумних та добрих царів.
Юрій Токар, 31 травня 2019
***
Примусити, мову любити, не можна,
Принизити іншу, – пройтись по собі.
Брехати з екранів навчились безбожно,
Всі ті, кому скажем на виборах: «НІ» ！
Для мене російська і рідна, і мила,
Бо мама покійна так вчила мене.
А мама все добре душою любила,
І вірила: зло все-одно промине.
Не можна насиллям створити добробут,
Нацизм не властивий цій добрій землі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
