і офіцер Вайт, зрозумівши, що вони можуть готувати наступний злочин, почав діяти. Він пішов слідом за Гаскінсом, Мекі та Гофом в овочеву лавку за адресою: С.Берендо, № 1683. Троє підозрюваних пограбували крамницю і спробували втекти. Коли вони вийшли на вулицю, офіцер Вайт, який все бачив через вікно, наказав їм кинути зброю і здатися. Грабіжники відмовилися. Вайт почав стріляти, вбив Гоффа і важко поранив Мекі. Гаскінс здався. Мекі пізніше помер від отриманих поранень, а Гаскінса судили за озброєне пограбування. Він зізнався ще в кількох злочинах і як рецидивіст був засуджений на довічне ув’язнення.
На завершення хочу підкреслити, що значною мірою завдяки офіцерові Вайту, Підрозділ нагляду у перший же рік свого існування досягнув настільки добрих результатів. 15 березня 1953 року я знову беруся до обов’язків співробітника Відділу вбивств і хотів би, щоб офіцер Вайт перейшов туди разом зі мною. На мою думку, він володіє всіма якостями, необхідними для справжнього детектива.
«Конфіденційно»
6 січня 1953 року
Склав: капітан Расселл Міллард
Копії: до Відділу кадрів та Адміністративного відділу
6 січня 1953 року
ЗА ПЕРІОД: 13/4/1952—31/12/1952
СПІВРОБІТНИК: Вінсеннс, Джон,
НОМЕР ЖЕТОНА: № 2302
ПОСАДА: сержант поліції, детектив (Держ. службовець 5 розряду)
МІСЦЕ СЛУЖБИ: Відділ детективів (Відділ моралі)
НАЧАЛЬНИК: Капітан Рассел А. Міллард,
Жетон № 5009
Джентльмени!
Оцінивши роботу сержанта Вінсеннса на «четвірку з мінусом», вважаю за необхідне супроводити її такими коментарями:
А. Відколи він покинув пити, від нього стало набагато більше користі в операціях, пов’язаних із припиненням незаконної торгівлі алкоголем.
Б. Вінсеннс схильний перевищувати межі своїх службових обов’язків, коли йдеться про наркотики. Так, не раз траплялося, що, виявивши на місці злочину наркотики, він наполягав провести арешт за зберігання наркотичних речовин.
В. Мої побоювання з приводу того, що Вінсеннс не впорається зі своїми основними обов’язками у Відділі моралі, допомагаючи в роботі своєму наставнику Дадлі Л. Сміту з Відділу вбивств, не виправдалися. Це, безумовно, свідчить на користь сержанта Вінсеннса.
Г. Показання Вінсеннса з приводу торішнього різдвяного побоїща, не викликали до нього неприязні з боку товаришів, оскільки він теж виявився «постраждалим» (втратив роботу у Відділі боротьби з наркотиками, яка, очевидно, для нього є дуже важливою), а також тому, що жоден з офіцерів, проти яких він
