улюблених мультиків. Мій брат, цей кайфолом для злодюжок, запитує мене:
– А звідки у тебе дозатор із братами Гавс, Абделю Яміне?
– Подарували.
– Я тобі не вірю.
– Стули пельку, бо зараз як дам.
Він слухається.
Ще мені дуже подобаються кораблі, підводні човни та крихітні автівки для ванни: повертаєш ручку збоку, механізм заводиться, і машина рушає. Я кілька разів наповнюю ними цілі пакети. Спершу я заходжу в магазин, як і всі, хто прийшов сюди по покупки, розгортаю пакет, вибираю товари з вітрини, складаю і йду. Одного дня виявляється, що я дещо пропустив. На думку директора магазину, я мав би зайти на касу.
– У тебе є гроші?
– Навіщо мені гроші?
– Щоб оплатити все, що ти щойно взяв!
– А що я взяв? Це? Це коштує грошей? А мені звідки знати? І взагалі, пустіть руку, боляче!
– Де твоя мати?
– Не знаю, вдома, напевно ж.
– А де твій дім?
– Не знаю, десь.
– Добре. Якщо ти такий упертий, я відведу тебе до відділення.
Тут я, відверто кажучи, геть заплутався. Я знаю, що таке поштове відділення, я не раз ходив туди з Аміною. Ми купуємо марки або заходимо в телефонну кабінку, звідки вона дзвонить двоюрідним сестрам до Алжира. Як це пов’язано з «Пец»? Ага, раптом я розумію! У поштовому відділенні також можна отримати гроші. Простягаєш папірець із цифрами та підписом у віконце, а жіночка натомість дістає з маленької шухляди купюри по сто франків. Я нажахано підводжу погляд на директора магазину, який міцно тримає мене за руку.
– Мсьє, немає сенсу йти на пошту. Я не зможу вам заплатити, у мене нема папірця!
Він дивиться на мене з тупим виглядом, ніби нічого не розуміє.
– Про що ти? Поліцейські вирішать цю проблему, не хвилюйся!
То цей тип – безнадійний йолоп. На пошті немає поліцейських, а навіть якщо ми їх знайдемо, не думаю, що вони заплатять за мої цукерки…
Ми заходимо в сіре приміщення. Це не те відділення, де я бував. На стільцях уздовж стіни сидять люди, чоловік у синій формі розглядає нас з-за столу. Директор навіть не вітається. Він, не роздумуючи, нападає.
– Мсьє, привів ось вам юного злодія, якого спіймав на гарячому у своєму магазині!
На гарячому… Цей тип передивився «Коломбо» по телику… Я роблю гримасу й нахиляю голову набік – намагаюся походити на курча Калімеро, коли воно готується просюсюкати культову фразу: «Це нецесно. Це справді дузе нецесно!» Директор додає, простягаючи мою здобич черговому приймальні:
– Погляньте! Повний пакет! І, б’юся об заклад, це не вперше!
Поліцейський його спроваджує.
– Усе гаразд, залиште його нам. Ми про все подбаємо.
– О, тільки ж зважте, я наполягаю, щоб його покарали! Хай буде йому урок! Я більше не хочу бачити його у своєму магазині!
