мене віддаєте?
– За чоловіка, котрий нам урятував життя і зберіг скарбницю. Він повбивав двадцять чотири розбійники.
– Добре, я за такого піду дуже радо.
У царському палаці готується велика гостина. Молода весела. Але коли побачила свого нареченого, начальника сторожі, впала на землю й заплакала.
– За сього я не хочу!..
Потім схопилася і втікла, лишила нареченого. Цар – за нею:
– Доню, та що сталося? Ти ж була весела, чому тепер плачеш?
Дівчина розповіла.
Тоді цар негайно послав гінців у ліс.
– Як побачите трьох хлопців, кличте їх на весілля!
Гості й не розходяться. А командирові сторожі така слава, що на дванадцяти подушках його посадили й довкола нього гостяться, співають…
Гінці швидко знайшли трьох братів і кличуть на весілля.
– За кого ж віддається молодша царівна?
– За того, хто вбив уночі двадцять чотири розбійники.
Хлопці посідали на коней і не стали доти, доки не прискакали до палацу.
Коли вони ступили на першу його сходинку, з-під командира висунулася вже одна подушка. Стали на другу сходинку – вибилася друга… А коли ступили на дванадцяту, з-під нареченого упала остання подушка і він перевернувся разом зі стільцем…
Царівна, як побачила молодшого з братів, то радісно скрикнула:
– Се мій молодий!
Командир сторожі сердито сказав:
– Неправда, що він повбивав розбійників!
– Доведи, що неправда!
Той нараз показує відрізані носи.
Тоді й хлопець вийняв свої докази. Люди перевірили й одразу підтвердили, що він має правду, бо у нього – кінчики розбійничих носів.
– Але й сього ще мало! – вигукує царівна. – Най командир сторожі покаже мій перстень.
А персня в того не було. Перстень мав царевич.
Цар наказав обманщика повісити, а весілля справив усім трьом: молодша вийшла за молодшого з братів, середуща – за середущого, а старша – за старшого.
І казці кінець.
Королевич Мирко
Раз у дуже далекому краї жив собі король. У нього були три сини, красні хлопці, як дуби. Лиш дивитися на них!
Тішився король із своїх синів, але й журився, бо все думав, котрому із них передасть корону.
Спершу хотів проголосити наслідником старшого, бо за законом так і мало бути. Далі подумав, що най буде королем найменший, Мирко, бо він наймудріший. А потім йому забаглося передати державу середущому.
Та дарма було королеві сушити собі голову, бо на його державу напав цар-песиголовець із величезним військом. Дикі песиголовці перебили воїнів, спустошили країну, а білу челядь і дітей забрали у полон.
У цій страшній війні й сам король загинув. Врятувалися лише його сини, бо вони мечами прорубали собі вихід крізь вороже військо й поховалися у лісі. Правда, коні під ними попадали постріляні, але хлопці живі, здорові
