а кінь допався до зерна. Вбігає Іван до пана:
– Йой, кінь їсть!
А пан:
– Ні, Іване, йди кажи, що нівроку…
Іван вийшов, а кінь від зерна гине. Приходить Іван і каже панові:
– Нівроку, пане, кінь уже здох.
– Йой, що ти, Іване, говориш?
– Те кажу, що ви мені, пане, нівроку, наказували.
Чарівна палиця
Жили собі дід та баба. Жили було. Мали корівку, а годувати її було нічим. Та й на пашу ні дід, ні баба не в змозі були водити, бо були дуже старі.
Привів дід корову на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать – корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і дід корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаски, а на решту з горя добре випив.
Пізно увечері дід приплівся додому. Став на дверях п’яний-преп’яний, ледве на ногах тримається, й сміється. Побачила його стара й почала сварити:
– А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!
– Немає грошей, – відповідає дід. – Корову вовки з’їли!
– Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!
І пішов дід по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ – горілку, під другий – ковбасу. Сів та й журиться.
У цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до діда:
– Звідки, діду, в тебе оця палиця?
– Купив.
– Продай її мені.
– Не продам, бо палиця – чарівна!
– Яка?
– Кажу вам, що чарівна!
Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.
– Ану покажи, діду, які чудеса твоя палиця виробляє.
Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу, пішов за нею, витяг з-під куща не тільки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:
– Закуска є, тепер коли б ще й випивка знайшлася.
Кинув дід вдруге палицю під інший кущ.
– Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.
Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до діда й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
– Скільки просите, діду, за свою палицю?
– Та коли вже, паночку, так просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!
Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю – й швидше додому, щоб, бува, дід не передумав.
Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою, й живуть спокійно.
Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів він, що дід обманув його, та пізно було.
Свинка-Парасинка та попова льоха
Жили собі в одному селі чоловік і жінка. Не були багатими, зате їх дні минали у добрій злагоді й любові. Правда, в сусідів були діти, а в їхній хаті – тільки старий кіт під припічком. Чоловік і
