пан і спитав:
– Звідки у вас такі файні чоботи?
– Нам дала манта, – відповів старий циган.
– Покажіть мені вашу манту, – попросив пан. – Я заплачу.
– Та ми й задармо покажемо, – говорить старий циган. – Синку, побіжи та принеси. Ти легший від мене.
– Я за цілий день стільки находився, та ще й за мантою так далеко йти, – мало не заплакав циганчук.
Випряг тоді пан коня з брички.
– Сідай, – каже, – та швидко вертайся.
Сів циганчук на коня.
– А вам яку манту принести – малу чи велику? – спитав.
– Велику вибирай, – гукнув пан.
За хлопцем лише закурилося.
Довго чекав пан циганчука з мантою.
– Що це вашого сина нема? – допитувався в старого.
– Ви самі винні, паночку, – докоряв старий. – Сказали йому велику манту принести, а він і на коня її не висадить.
Пан і другого коня випряг.
– Їдь, старий, та допоможи синові, бо хто знає, коли він прийде.
Сів циган на коня і вже здалеку гукнув:
– Не чекай нас, пане. Двох коней ми виманули, та це і є наша манта.
Бімбо
В одному селі жив багач Гейза. Він далі свого обійстя ніколи не бував, а дорогу знав з хати до хліва і з хліва до хати. Вигодував він собі бичка і назвав його Бімбо. Бичок був дуже злий: не раз свого ґазду брав на роги і тис до ясел.
Якось Гейза поскаржився сусідові:
– Що робити з Бімбою? Такий злий, що скоро мене із світу зведе.
Сусіди пожартували:
– Треба його в місто в науку віддати. Там з нього зроблять тобі порядного і мудрого помічника.
Гейза був придуркуватий і не зрозумів, що з нього сміються. Відтепер йому з голови не виходило, як би вивчити бичка. Розпитав, куди треба йти, і зібрався в дорогу. Закрив бичкові очі мішком, засилив на роги мотузку і повів до міста.
У місті Гейзу зустрів м’ясник і запитав його:
– Чоловіче, куди ведеш бугая?
– Хотів би, аби з нього зробили порядного і мудрого чоловіка, – відповів багач.
М’ясник догадався, що в Гейзи з головою не все в порядку, і сказав:
– З твоїм бугаєм можемо зробити щось, але не зразу.
– А довго треба чекати? – запитав Гейза.
– Не менше року. Лише знаєте, наука гроші коштує. Та й годувати бика задармо ніхто не буде.
Гейза довго не торгувався і заплатив. А м’ясник того ж дня бичка зарізав і м’ясо продав.
Вернувся Гейза додому і рахує дні. Ледве дочекався, коли рік мине. Зібрався знову до міста, щоб забрати свого бичка.
Йде вулицею й бачить на одному будинку табличку з написом: «Д-р Бімбо, адвокат».
«Ого! Мій Бімбо вже став ученим доктором», – зрадів він.
Зайшов до контори і каже до адвоката:
– Ну, небоже Бімбо, як ся маєш? Як тебе вивчили з бика
