батько, посивілий вчений-психолог, не раз нарікав синові на те, що «навчання – світ, а не навчання – лиш тільки світ і на роботу». Були і двійки, і перескладання, але боєць спецназу, який звик досягати того, що хоче, до третього курсу вийшов тільки на «добре» і «відмінно», увійшов у науковий гурток, залишив далеко позаду насмішки, образи і смуток.
Коли дійшло до обрання спеціалізації, вибір припав між хірургією і психіатрією. У хірургії подобалося все, в психіатрії принцип: «здорових немає, є недообстежені», і психотерапія, особливо сугестія. Про сугестивні технології він знав від батька, який практикував їх як метод психотерапії та для психокорекції у підготовці спортсменів вищої кваліфікації і, як дізнався пізніше Дмитро, співробітників спецпідрозділів. Певну роль у цьому виборі зіграла книга Івана Єфремова «Лезо бритви», написана ще в 60-ті роки ХХ століття, де головним героєм був лікар-психіатр Іван Гірін. Але все-таки вибір припав на хірургію. Батько, який одночасно був і найкращим другом, сказав, що сугестивні навички потрібні будь-якому лікареві. Станеш хірургом, ніхто не забороняє практикувати й надалі, знімаючи біль, страх, переконуючи в безпеці операцій і багато в чому іншому.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
