загороджувачів. У 1928—1930 рр. флот поповнився чотирма підводними човнами середніх розмірів (два були побудовані у Великобританії і два – у Франції). У 1932 р. до складу ВМС Югославії увійшов побудований в Англії лідер есмінців «Дубровнік» (1880 т), озброєний чотирма 140-мм гарматами, двома 84-мм і шістьма 40-мм зенітками, а також двома тритрубними торпедними апаратами. Нарешті, у 1939 р. флот поповнили три есмінці типу «Београд» (1210 т; чотири 120-мм гармати, чотири 40-мм зенітки, два тритрубних торпедних апарати), перший з яких побудувала французька фірма, а два інших – югославська корабельня у м. Спліт. Серед інших кораблів югославського флоту відзначимо транспорт гідролітаків «Змай» (1931 р.) та вісім сучасних торпедних катерів, придбаних у Німеччини. Загалом ВМС Югославії напередодні Другої світової війни були досить сучасними, але надто нечисленними, щоб становити серйозну небезпеку для Італії.
Розділ 2
Перші місяці війни
2.1. Перші морські операції та підводна війна
На момент вибуху Другої світової війни акваторія Середземного моря була досить спокійною: Італія оголосила про свій нейтралітет, а ймовірність появи тут німецьких кораблів вважалась вкрай низькою. Однак вже 3 вересня 1939 р. французькі й британські кораблі, які перебували у цьому районі, були приведені у бойову готовність. Відлуння війни блискавично досягло Середземного моря – насамперед, завдяки оголошеній Великобританією економічній блокаді Німеччини. Уряд Сполученого королівства сподівався, що, як і під час попередньої війни, ці заходи завдадуть потужного удару німецькій економіці.
ВМС Великобританії одразу ж приступили до патрулювання середземноморських вод з метою контролю за судноплавством і пошуку воєнної контрабанди. Зокрема, з бази на Мальті здійснювали патрулювання кораблі 3-ї флотилії есмінців, з Александрії – важкий крейсер «Шропшир» та інші бойові кораблі. І хоч вже на початку жовтня склад Середземноморського флоту був скорочений (зокрема, у Південну Атлантику була переведена 3-я флотилія есмінців), дії союзників щодо провадження морської блокади були послідовними й ефективними. 1 грудня 1939 р. запроваджуються «морські сертифікати», які мали отримувати судна нейтральних країн після огляду представниками союзників у визначених нейтральних портах. Упродовж перших місяців війни було конфісковано понад 300 тис. тонн вантажів, призначених для Німеччини, і реквізовано 71 німецьке торгове судно. Але від блокади страждала не лише Німеччина – вона стала серйозним ударом по економіці нейтральних країн, насамперед Італії. Власті Рима вкрай негативно сприйняли рішення Великобританії, оголошене 1 грудня 1939 р., відповідно до якого усі товари німецького походження визнавались воєнною контрабандою – незалежно від того, кому вони адресувались. Це поставило хрест на життєво важливих для італійської економіки поставках німецького вугілля морським шляхом. Не випадково саме в цей час уряди Франції та Великобританії почали переговори щодо закупівлі в Італії озброєння (насамперед, літаків), намагаючись таким
