розгортались для наступальних операцій. Відповідний план під позначенням «8тер» був ухвалений ще 25 травня 1940 р., однак реалізували його у більш «ощадному» варіанті – зокрема, відмовились від тієї його частини, яка передбачала прорив чотирьох субмарин у води Атлантики через Гібралтарську протоку. Загалом у море в перші дні війни вийшло 63 підводні човни. До французького Лазурного берега скерували підводні човни «Венієро», «Негеллі», «Гондар», «Фієрамоска» і «Моченіго». До берегів Корсики вийшли чотири субмарини типу «Н», а в районі порту Бастія підводний човен «Перла» 13 червня поставив загородження з 32-х мін. Низка субмарин розпочали бойове патрулювання на морських трасах між Францією та її північно-африканськими колоніями. Кілька човнів (головним чином, старих типів) патрулювали на підходах до власних баз. У район Мальти був скерований лише один підводний човен – італійське командування, вочевидь, не вважало, що ця британська база буде активно використовуватись. Натомість 22 субмарини зайняли позиції у західній частині ТВД: поблизу островів Крит і Родос, на підходах до Александрії та у Егейському морі. Підводний човен «П’єтро Мікка» в ніч на 12 червня виставив 20 мін на північний схід від Александрії. Ще 40 мін у цьому районі італійські субмарини виставили наступної ночі, але британці швидко виявили і знешкодили ці загородження.
11 червня перші розвідувальні польоти над французькими військово-морськими базами здійснила італійська авіація. 13 червня Тулон зазнав першого бомбардування, здійсненого 13-м бомбардувальним полком. З 28 двомоторних літаків «Фіат» BR.20M, які брали участь у цій операції, була втрачена одна машина. Жодних суттєвих ушкоджень французькій військово-морській базі завдати не вдалось. Ще раніше, 11 червня, зазнала першого нальоту Мальта. 55 тримоторних бомбардувальників «Савойя» SM.79 кількома хвилями з’явились над найбільшим містом і портом острова – Валеттою. Нечисленні британські винищувачі не змогли протидіяти нальотові, але суттєвих руйнувань цей удар теж не спричинив. Наступні нальоти на Мальту призвели до ушкодження кількох кораблів і суден (наприклад, 17 червня – есмінця «Даймонд»). В ніч на 17 червня італійські бомбардувальники також з’явились над військовими об’єктами на Корсиці та морською базою в Бізерті. Загалом же ефективність дій авіації в перші тижні війни виявилась неочікувано низькою. Нальоти французьких бомбардувальників на Геную, Кальярі, Палермо чи італійських на Мальту, Марсель, Тулон, Бізерту не призводили до якихось значних руйнувань. З іншого боку, винищувальна авіація обох сторін була вкрай пасивною і не змогла протидіяти цим нальотам.
Сили союзників у східній частині ТВД діяли активніше, ніж на заході. 11 червня з Александрії вийшла в море ескадра у складі лінкорів «Ворспайт» і «Малайя», авіаносця «Ігл», п’яти крейсерів і дев’яти есмінців. Разом з британцями вирушили і французькі кораблі – три важких і один легкий крейсери. З’єднання мало здійснити пошук противника поблизу південного узбережжя Італії. Виділені з його
