це доводить, що в тих місцях його немає. Я шукаю якийсь таємний підземний хід, який вів би до печери жахливого Металевого Монарха.
– А чи не здається тобі, – промовила з сумнівом Бетсі, – що ти теж можеш стати бранцем Металевого Монарха, якщо проникнеш туди?
– Нісенітниця! – безтурботно відповів Косматий чоловічок. – Ти забула, що в мене є Магніт Любові.
– А чим він тобі допоможе? – запитала Бетсі.
– Варто Металевому Монарху поглянути на Магніт Любові – і він одразу полюбить мене всім серцем і зробить все, що я побажаю.
– Яка це чудова річ! – з повагою сказала Бетсі.
– Ще б пак, – підтвердив Косматий чоловічок. – Хочеш подивитися?
– Звісно хочу! – вигукнула дівчинка. Косматий чоловічок поліз у кишеню і вийняв звідти маленький срібний магніт у формі підкови.
Побачивши його, Бетсі відчула, що Косматий чоловічок подобається їй дедалі більше. Поглянувши на Магніт, Хенк одразу підібрався ближче до Косматого чоловічка і став ласкаво тертися носом об його коліна.
Їхнє усамітнення порушив Садівник. Він просунув голову в оранжерею і злобно прокричав:
– Ви засуджені до смерті! Якщо хочете вціліти, негайно забирайтеся звідси!
Бетсі здригнулася від переляку, але Косматий чоловічок просто дістав Магніт і помахав ним перед Садівником, який, подивившись на цю чарівну річ, кинувся до Косматого чоловічка і припав до його ніг, ніжно забурмотівши:
– Ти такий чудовий! Як ти мені подобаєшся! А ще більше всі твої патли й лахміття! Я віддав би тобі все, що в мене є! Тільки, заради бога, будь ласка, йди звідси, поки тебе не наздогнала смерть.
– Та не збираюся я вмирати.
– Усе одно доведеться. Такий закон, – промовив Садівник, обливаючись сльозами. – Серце моє рветься на шматки, але я змушений повідомити тобі цю гірку звістку: закон говорить, що всякому чужинцеві правитель виносить смертний вирок.
– Нас ніякий правитель ні до чого не засуджував, – сказала Бетсі.
– Саме так, – додав Косматий чоловічок. – Ми ще й в очі не бачили правителя Країни Троянд.
– Щиро кажучи, в нас зараз немає справжнього правителя, – зніяковіло зізнався Садівник. – Річ у тім, що всі наші правителі ростуть на кущах у Королівських садах. Останній наш Король захворів і передчасно зів’яв. Нам довелося посадити собі нового, але наразі на Королівських кущах ніхто остаточно не дозрів.
– Звідки ти знаєш? – запитала Бетсі.
– Як звідки? Я ж Королівський Садівник. Я точно знаю, що в саду визріває безліч королівських осіб, але зараз всі вони ще зелені. Доти, доки хто-небудь не дозріє, я сам правитиму Країною Троянд і стежитиму за виконанням закону. І тому, Косматий чоловічок, хай як я тебе люблю, однак зобов’язаний стратити.
– Будь ласка, зачекай трохи, – стала просити Бетсі. – Мені б дуже хотілося перед смертю оглянути Королівські сади.
– І
