пити хоче, – сказала Бетсі.
– Це сухий колодязь, – відгукнувся Косматий чоловічок. – У ньому вже багато років немає води. Зараз не до цього. Краще вирішимо, куди нам іти.
Однак ніхто не міг запропонувати щось путнє. Всі сіли й стали міркувати, куди б їм рушити. Тим часом Хенк продовжував стояти біля колодязя, не відходячи ні на крок. Врешті-решт він піднявся на задні ноги і, перехилившись через край, голосно прокричав «І-а!». Бетсі з цікавістю спостерігала за своїм другом.
– Цікаво, чи бачить він там що-небудь? – задумливо сказала вона.
Тоді Косматий чоловічок встав і підійшов до криниці поглянути, що там таке. Бетсі теж підійшла ближче. Тим часом Принцеса і Поліхромія, які вже встигли міцно подружитися, вибрали одну зі стежок і, взявшись за руки, не поспішаючи, вирушили подивитися, чи варто йти саме в цей бік.
– Гадаю, на дні старого колодязя справді щось лежить, – сказав Косматий чоловічок.
– А ми можемо якось це витягнути й подивитися? – запитала дівчинка.
Відра на ланцюгу не було, зате був гак, на який, мабуть, раніше кріпилося відерце. Косматий чоловічок опустив ланцюг у колодязь, понишпорив гаком по дну і витягнув щось нагору. З гака звисав кринолін із клаптями спідниці, який Бетсі зі сміхом викинула. Хенку ніколи раніше не доводилося бачити криноліну – він підозріло глянув на нього й постарався відійти якомога далі.
Косматому чоловічку вдалося в такий самий спосіб підчепити і витягнути нагору ще кілька предметів, але серед них не було нічого цікавого.
– Мабуть, цей колодязь місцеві жителі використовували як смітник і викидали туди всякий непотріб, – сказав Косматий чоловічок, вчергове закидаючи гака. – По-моєму, я вже все звідти вивудив. А, ні, гак знову щось зачепив. Нумо, Бетсі, допоможи! Це якась важка штука.
Бетсі швидко підбігла і допомогла Косматому чоловічку тягнути ланцюга. Вони налягали на держак щосили, і врешті-решт перед ними постала якась незрозуміла, безформна купа міді.
– Боже милостивий! – вигукнув Косматий чоловічок. – Оце так несподіванка!
– Що це? – запитала Бетсі. Вона стояла, притулившись до колодязного обідка, ледь переводячи подих.
Замість відповіді Косматий чоловічок вхопив знахідку, витягнув її з колодязя і з гуркотом опустив на землю. Потім перевернув її, розклав акуратніше, і Бетсі з подивом побачила, що перед нею – мідна людина.
– Так я й думав, – сказав Косматий чоловічок, уважно придивившись. – Це найнеймовірніша подія в моєму житті, хіба що на світі є дві однакові мідні людини.
У цей момент до них підійшли дочка Веселки і Принцеса Троянд. Поліхромія запитала:
– Що це ти там знайшов, Косматий чоловічку?
– Або старого друга, або незнайомця, – почулася відповідь.
– Ой, у нього на спині щось написано, – вигукнула Бетсі. Присівши навпочіпки, вона з усіх боків оглядала
