І граєш на рівні міжпланетного гросмейстера, – гаряче додав Джоні й відкинув рудого чуба.
– Припустимо.
– А я… – ніяково затнувсь Джоні, – побився, розумієш, об заклад з людиною, Удіно з ядерного, що виграю в нього бодай одну партію матчу.
– Матчу?
– Еге, з чотирьох партій. Розумієш, зірвалося з язика.
Лаго на мить припинив роботу і здивовано подивився на людину. Тверезому мозкові робота важко було збагнути, як це можна зачинати спірку з такими мізерними шансами на перемогу.
– Ймовірність виграти близька в тебе до нуля, – авторитетно сказав Лаго, знову беручись до приладу. – Удіно грає досить пристойно, а ти… – не скінчивши, робот безнадійно махнув своєю велетенською кінцівкою.
– Знаю і без тебе. Не за тим я прийшов, – зів’ялим голосом проказав Джоні. – Допоможи мені, Лаго!
– Але що мені робити, лаборанте? Може, задвійникуватись під тебе і схрестити шпаги з Удіно?
У відповідь Джоні пробелькотів щось радісне.
– Проте, загримувавшись під людину, – казав далі Лаго, – я наражаюся на небезпеку. Як тільки це виявиться, шеф негайно звелить розібрати мене на деталі. Ти знаєш – такі випадки бували, і не раз. А я не маю наміру припиняти своє існування…
В лабораторії запанувала тиша. Лаго зосереджено копирсався в монтажі. Джоні відійшов од нього й присів на ріг столу, меланхолійно дивлячись у простір.
– Але я заклав свій двотижневий заробіток, – жалібно сказав Джоні.
– Плакали твої грошики, – добродушно відзначив Лаго, протираючи екран.
У кімнаті гусла вечірня сутінь. Здавалося, вона вливається у вузькі й високі, схожі на бійниці, вікна і розпліскується по кутках.
– Послухай! – вигукнув раптом Джоні і рвучко зіскочив на підлогу. – Мені спала на думку одна ідея. Тобі не треба гримуватися. Ти просто прийдеш у клуб і станеш поруч з моїм стільцем. Перш ніж зробити хід, я простягатиму руку то до однієї, то до другої своєї фігури, начебто обдумуючи кращий варіант. Якщо хід буде правильний, ти непомітно торкнешся під столом моєї ноги, і я знатиму, як ходити.
Лаго відірвавсь од роботи і з цікавістю слухав Джоні. Робот був зовсім молодий. Йому не виповнилося й чотирьох літ, і він не встиг іще засвоїти всі можливі хитрощі, на які йдуть подеколи його творці – люди. Окрім того, курс пристосування до обставин читали роботам, як відомо, тільки на шостому році їхнього життя.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
