align="center">37. Т. Г. Шевченка до С. О. Бурачка
Між 26 березня і 4 квітня 1844. С.-Петербург
Христос воскрес!
Спасибі вам за оцей «Молодик». Коли маєте ви ще остатні книжки цього «Молодика», то дайте, будьте ласкаві, прочтенія ради. Окроме малоросійського, цей я маю, та ще коли є зайвий новий «Ма[як]», то теж дайте. Та [дайте ще], коли готова коректура, що для мене; білш нічого. Бувайте здорові. Я щось трохи недомагаю. А може, увечері зайду, як трохи полегша.
Щирий ваш Т. Шевченко.
На звороті:
Его высокородию
Степану Онисимовичу
Бурачку.
В 14 линии, в доме Мальгиной.
38. Т. Г. Шевченка до О. М. Бодянського
6–8 травня 1844. С.-Петербург
Мабуть, такого ледачого до письма чоловіка і на світі нема, як я. Третій тиждень лежать оці книжки у мене, і я всякий день думаю писать до вас, потурбуйтесь, будьте ласкаві, оддать їх у ту контору, що ви говорили, бо я її не знаю адреса, а в вас тойді не спитав. Оддайте «Тризну» по копі, а «Гамалію» по півкопи серебром, проценти такі, які він положить. «Гамалія» не поправлений, як ми з вами тойді поправляли, бо без мене надрюкований полукацапом. Ще ось що, чи я вам розказував, що я хочу рисовать нашу Украйну, коли не розказував, то слухайте. Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію. Три естампи уже готові – «Печерська Київська криниця», «Судня в селі рада» і «Дари Богданові і українському народові». У тім місяці пришлю в Москву з білетами на подписку. В год буде виходити 10-ть картин. На види і на людський бит текст буду сам писать або Куліша проситиму, а на історію потурбуйтесь, будьте ласкаві, ви писать три листочки в год. Тілько по-нашому – щоби тямили безглузді кацапи. Текст думаю випускать раз в год, а картини тричі. Послав би вам «Кобзаря» свого і «Гайдамаків», та, єй-богу, і в себе не маю ні одного екз[емпляра]. Не здивуйте, що я так мало пишу вам, далебі ніколи, іду в Академію малювать, а коли матимете час і охоту, то пишіть до мене в С.П.Б., в Импер[аторскую] Акаде[мию] худож[еств] Тарасу Григоровичу Ше[вченку]. Бувайте здорові, згадуйте інколи щирого до вас
Т. Шевченка.
39. В. М. Рєпніної до Т. Г. Шевченка
17 травня 1844. Яготин
Яготин, 17-го мая 1844.
Благодарю Вас за поручение Ваше. Оно доказывает мне, что Вы нас не вовсе забыли. Душевно приятно мне было читать, что Вы занимаетесь, и то с успехом. Я надеюсь со всеми, читавшими Ваши произведения, что и перо не лежит у Вас в бездействии: это было бы ужасное преступление. Вашим же стихом я выскажу Вам добрый совет: «Не погасай твое светило».
Никто из нас не едет за границу; мы все это лето на старом месте, а что будет? Бог один знает. Я на него единого уповаю и для себя и для других. Лишь письменно передать могу поклон Ваш нашему другу, которого имя Вы уже забыли!!! Вы его назвали Василием
