Надобно было прислать их сотнями. Какие Вы несносные, и что это за перемена, на место 10 экз[емпляров] только 6 и на место 10 руб[лей] – только 3 руб[ля]!!! Что это Вы сделали, а я всем писала собирать по пяти руб[лей] с выпуска. Пишите же и растолкуйте мне эту путаницу.
Нет Капниста; право, я боюсь, чтобы с ним что-нибудь бы не случилось. Нет и сестры моей и брата также нет. Маменька все больна, папа слаб и часто страдает. Мрачно, грустно у нас. Хоть бы удалось для Вас сделать что-нибудь. В Полтаве мисс Засс и Белавин, хороший мне знакомый, обещаются хлопотать; в Одессе также будут. Из других мест не имею еще ответов. В пятницу буду писать графу Головкину, любителю хорошего.
Прощайте, добрый, спешу, поздно, все спят, ветер свищет. О, если бы была поэт, написала бы Вам песнь, но так как я прозаик и плохой (кажется, женщин лишили [права] быть и тем и другим, ибо нельзя в женск[ом] роде сказать эти два слова), то я протягиваю Вам запросто дружескую руку и молю Бога о ниспослании на Вас святой благодати. Верьте неизменной дружбе к Вам
Варвары Репниной.
10-го октя[бря]
1844 г.,
Яготин.
На четвертій сторінці:
Милостивому государю
Тарасу Григорьевичу
Шевченке
в Академию Художеств
в Петербурге.
54. О. М. Бодянського до Т. Г. Шевченка
25 жовтня 1844. Москва
Еге, ж еге! То дуже погано, коли чоловік почне хату ставити, а глядь, чорт-ма матеріялу. Так і тута, пане добродію! Без грошенят та ще в Петенбурзі що-небудь робити дуже погано, а як кажуть, часто і зусім не можна. Послав би я Вам що-небудь за Ваші книжки, але ж коли б то вони продалися.
А тож сьогодні був у того книжника, котрому їх віддав на продаж, а він каже, що ніхто нічогісінько не питає по цім товару. Тільки би то і продано, що штук сім-вісім усього гуртом. Не спитав котрих: чи тих, що по копі сріблом, чи що менше. А коли й по копі, то не дуже багацько того дива. Напишіть мені, чи нічого то, щоб тілько їх вислати, чи може, підождати до Вашого приїзду сюди, як Ви то кажете. Тоді вже візьмете самі їх, кільки їх не буде, чи то з приплодом, чи без приплоду.
А щодо літописі, то її я вже не маю теперечки у себе. Навісний хазяїн взяв її ік собі, побачивши, що з нею не можна нашого брата так одурити, як би йому хотілося. Не знаю, що і як з нею започне, знаю тільки, що за дурницю ніхто нікому не стане робити, а тим більше у Московщині.
По сій мові бувайте, пане добродію, живі та здорові! До бачення зо мною, як то кажете, у Москві.
Ваш щирий земляк
І. Бодянський.
25-го окт[ября]
1844 року,
Москва.
Стороженка, чую, немає у Варшаві, а там, десь на Україні блукає.
55. Т. Г. Шевченка до Товариства заохочування художників
Жовтень 1844. С.-Петербург
В Общество поощрения художников
от ученика Императорской Академии художеств
Тараса
