так не вважаєте?
– Це вульгарно, – він сумно усміхнувся, – і личить нетверезим художникам, покинутим у порожніх квартирах чи майстернях. Зовсім не балеринам…
Тарас Адамович не надто співчутливим тоном перервав його:
– До речі, про нетверезих художників – я маю квитки на вечірню програму в Інтимному театрі.
Щербак зупинився біля вікна, взяв яблуко, надкусив.
– Не ходіть, Тарасе Адамовичу, це шаблонний театр мініатюр.
– Я йду туди не заради естетичної насолоди, – відповів слідчий, – а в інтересах розслідування. Складете мені компанію?
Щербак стенув плечима:
– Хочете оглянути приміщення?
– Можливо. Й поговорити з тими, хто міг бачити Віру у вечір зникнення.
Щербак відійшов від вікна, подивився на свого гостя.
– Що ж, я в повному вашому розпорядженні, – господар квартири ще раз продемонстрував вміння виглядати елегантно навіть босоніж: ефектно вклонився й поклав надкушене яблуко на підвіконня. – Буду вашим… як називають помічника слідчого?
– Помічник слідчого.
Щербак скривився.
– Треба попрацювати над термінологією, – усміхнувся він. – Від того, як називати речі, залежить те, як їх сприйматимуть. Аби я сказав, що кинув вам у чашку жмуток бур’яну, ви б навряд чи відчули посмак чи аромат. Але імператорський зв’язаний чай самою назвою примушує шукати відтінки смаків.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
