Хто вас інформував?
– Маю розвідку. Тепер лиш женитися. Чи запросите на весілля?
– Не маю нареченої.
– Наречених безліч. Он у тій гущі…
– А як по вашому з любов’ю?
– Виберіть християнську. До ближнього.
– Може, подумати.
– А до речі… Ви писали чудові листи[79]. Чому перестали?
– Бо я не письменник, а механік. І стратег.
– Стратег чого?
– Боїв за одну… мрію.
– О, я вас знаю… Хороший Павло… апостол. Проповідник любови.
– Не конче до ближнього.
– Будемо мати і це на увазі.
– Лено Соренсен.
– Вам сподобалося моє прізвище.
– Щоб не забути.
– Це звучить, як погроза, що можете забути. Але я не забуду. Пам’ятайте.
– Для мене цього не досить, – казав я.
– Ми купили дорогий спогад… А все решта, можливо, не таке суттєве. Інколи люди каються, що не вміли зберегти вартостей, а по-моєму, найбільшою нашою вартістю є все те, що ми з вами пережили.
– Для мене цього не досить, – повторив я вже сказане.
– Ви гарно вмієте писати… листи. Згода?
– Але ж ви «не вмієте писати».
– Зате вмію читати… І розуміти.
– Це, значить, говорити з порожнечею.
– О, як це суворо сказано. Пам’ятайте, що де б я не була і що б не робила, я буду з вами. Може, це звучить сентиментально, але разом правдиво. Павле! Одруження це найбанальніша справа.
– Не для мене.
– Знаю, знаю. Тому ви й затягнули цю справу так безжалісно. Коли б всі люди так на це дивилися – не було б сімсот мільйонів китайців на землі[80], а в небі не було б спасіння… від цієї повені гріха.
– Таким я є. Я вибрав спротив. Не кількість, а якість.
– Кількість, якість – яка різниця. Головне… Не знаю, як це назвати. Чи це може бути «щастя»? Якщо це є взагалі.
– По-моєму, є. За далекими світами, за глибокими морями, за високими горами. Чи наша зустріч не був гарний доказ?
– Ви були зі мною щасливі? – питала вона по надумі.
– Ні.
– А чому?
– Бо ми не скінчили початого.
– В такому разі ми маємо ще надію. Коли б скінчили – що далі?
– Розуміється, коли б дивитися крізь такі окуляри. Для мене не лишень пристрасть. Для мене поєднання, злиття. Маю на увазі два бігуни. Якась умовна вічність, ще одно людське життя. Я знайшов початок, але не знайшов кінця. І не це хотів сказати… Не кінця, а закінчення чи продовження, чи тривання. До кінця всіх кінців, у межах нашого тривання. Не погоджуюсь на цю хвилеву зустріч з вами, з першої хвилини нашого знайомства я відчув приречення. Ми мусіли бути цілістю. Мене не треба переконувати, що ви не були б ідеальною жінкою, матір’ю, дружиною, я не шукав у вас саме ідеального ідеалу, але я шукав і знайшов щось значно більше, чого не висловиш словами, але що виповняє мене по самі вінця і що робить мене щасливим. Може, це і є любов. В кожному разі це одна з найбільших
…сімсот мільйонів китайців на землі… – 1965 року населення Китаю становило трохи більше ніж 715 млн.
Ви писали чудові листи… – в архіві письменника зберігається 16 листів до Люби Генуш, датовані 1952–1968 роками.
