куди Макар телят не ганяв!.. Хоч би до біса на болота!.. Тільки б у окрему службову квартиру. Тут, на Україні, вона навіть пісню по радіо часто чула:
Не піду я за тебе –
Нема хати у тебе, у тебе!
Постав хату з лободи,
А в чужую не веди, не веди!
Чужа хата такая,
Як свекруха лихая, лихая:
Хоч не лає, то бурчить –
А все ж вона не мовчить, не мовчить!..
Після того як Льоша переклав та пояснив зміст цих слів, Гелена Сергіївна подумала: до чого ж мудрий народ склав таку пісню! Отож почекати іще два-три місяці… До кінця лютого себто.
І треба ж такому статися, щоб саме наприкінці лютого їй нарешті (нарешті!) видали одразу два оглядових ордери – на вибір. Що за стадо мастодонтів здохло у найближчому лісі?! Звісно, Гелена Сергіївна забрала Валерку зі школи й вирушила на огляд запропонованого житла.
Перша адреса знаходилася по вулиці Фрунзе, там неподалік трамвайної колії добудовувалася акуратна цегляна шестиповерхівка, друга квартира розташовувалася в капітально відремонтованому будинку неподалік Житнього ринку. Квартира на Фрунзе була відкинута одразу, хоч і складалася з трьох затишних маленьких кімнат… Але низькі стелі в два з половиною метри створювали враження вузької тісної клітки. До того ж трамвай майже під вікнами… Ні-ні-ні, це нікуди не годилось!
Будинок на вулиці Хорива спочатку справив на Гелену гнитюче враження, оскільки був старшим, ніж осоружна відселенка на Валах, а ремонт… А що там той ремонт, навіть капітальний?!
Отже, коли вони з Валеркою піднялися на третій поверх, Гелена вже обдумувала гнівну промову у виконкомі, коли вертатиме ордери. Але щойно вхідні двері відчинилися і вони здолали довгий коридор – враження про квартиру негайно змінилося. Тут іще повним ходом йшов внутрішній ремонт, але величезні вікна, височезні – майже чотириметрові стелі та просторі кімнати!.. А затишна кухонька!.. А невелика ванна кімнатка!.. Й навіть окремий туалет!.. Та це ж чудово, просто чудово!
– А чи можна перегородити оцю велику кімнату навпіл? – звернулася Гелена Сергіївна до виконроба. Той крекнув, почухав потилицю, похитав головою і висловився в тому сенсі, що він би перегородив що завгодно і як завгодно – але що скажуть у ЖЕКу, в ЖЕУ та особливо у будівельно-монтажному управлінні?.. Гелена Сергіївна наполягала на своєму. Виконроб почав морщитися і крекати сильніше.
Втім, Валерку все це не обходило. Він озирнувся до матері, кинув через плече, що обирає собі дальню кімнатку, з якої є вихід на балкон. А потім прочинив двері й вискочив назовні. Виявилося, що доки вони оглядали квартиру, на вулиці пішов сніг, а мороз подужчав. Валерка скинув з перил пухнастий шар свіжого, схожого на вату сніжку… і негайно почув гучний дівочий зойк:
– Ай, хто там снігом кидається?! Не робіть так більше!!!
Юнак позирнув униз і побачив, що на сусідньому балконі сидить дівчина, здійнявши догори невдоволене
