вважали себе не порноакторами, а «поборниками сексуальної свободи й тілесної краси». Без жодних заперечень дозволяли знімати себе в різноманітних сексуальних позиціях, утрьох, під час оргій або актів садомазохізму.
У Шона й Лютого Бобра не виникло проблем з тим, щоб знайти собі пару на цю ніч. Біля вогнища, у присутності цілої комуни, включно з дітьми, які теж вешталися напівголі довкола, вони натягли двох дівок із неголеними пахвами, що пропахли потом, накопиченим за тижні без купання. Хіпі старшого віку розважалися, кидаючи їм камінці в сідниці, аби обламати кайф, і шумно раділи, коли котрась із дівок ревла від оргазму.
Шон запропонував їм купити кілька ампул морфіну, але лідер комуни заперечив: це наркотик для військових. Він зробив їм зустрічну пропозицію: «Можемо продати вам ЛСД, якщо хочете».
З телефонної будки на автозаправці в Камстоку Шон запитав Карлоса, чи виділити частину грошей на закупку ЛСД. Карлос тут же відповів «так»: ЛСД був наркотиком досить затребуваним серед мексиканського буржуйського юнацтва; і він попросив його розпитати в хіпі, чи могли б вони дістати ще партій.
Хіпі продали їм сто доз ЛСД по сім доларів (а вони їх діставали по чотири). Шон запитав, чи в майбутньому вони могли повернутися й придбати ще. «Звичайно», – відповів лідер хіпі, усміхаючись. Шон попросив його приготувати тисячу доз на наступний місяць.
Вони заховали ампули морфіну та ЛСД під сидіннями й рушили далі на Ель-Пасо. Військова база була величезною, безліч солдатів приїжджали й виїжджали, сотні їх мали вирушити на В’єтнамську війну.
Шон ліг у шпиталь, пославшись на необхідність реабілітації. Військова бюрократія, що звикла воювати з бродячими, безробітними й бездомними ветеранами війни, натомість приймала їх на лікування, якщо вони пред’являли військовий квиток, копію посвідки про звільнення й рекомендації після останнього огляду в лікаря.
Перебуваючи у військовому шпиталі, Шон зумів дістати засвідчені рецепти на дози, яких вистачило б на місяць. Він умовив інших ветеранів продати йому свої ре цепти й домовився з медсестрами та обслугою, аби йому дістали ще доз.
Шпиталь в Ель-Пасо виявився раєм для купівлі-продажу морфіну. Фармацевтичні склади були великими, з десятками працівників, готовими до підкупу. У підсумку вони дістали шістсот ампул, сто п’ятдесят п’ять флаконів з розчином на шість уколів і чотириста сорок коробочок по чотири таблетки в кожній. Цілий скарб для виходу на ринок.
Їм не довелося давати хабара жодному офіцерові на митниці. Кордон перетнули біля Лахітаса через брід у нижній течії річки, де взагалі не було охорони. Звідти путівцем діста лися до Охінаги, а звідти по шосе до Федерального округу.
Карлос дуже зрадів продуктивності друзів. Товару було достатньо, щоб задовольнити попит на морфін протягом кількох місяців, а на додачу ще й можна було запропонувати ЛСД, який у подальшому виявився ще кращим бізнесом.
Ми
