– значить, бешиха…
Ліки від бешихи, як і взагалі всі ліки в баби Палажки, «патентовані»…
Від бешихи дуже помагає такий лік:
Хвору садовите на покуті, повертаєтесь до ікони й жарите тричі: «Отче наш, іже єси на небеси…»
Після того підходите до хворої, лапаєте те місце, де болить, потім обтираєте пальці свої, ті, що брались за хворе місце, об власні губи, берете свого ножа й, прикладаючи його руба гострим кінцем до болючого місця, дванадцять разів пошепки проказуєте:
– Ішла Божа мати з Києва, стріла Спасителя. Я тебе буду прохати рожденному, хрещеному (ім’я) од бешихи шептати. Сімсот сімдесят бехів, беханців, стрічних, річних, вітряних, прозорливих, жіноцьких, мужицьких, парубоцьких, дівоцьких з неї крові не пити, костей не ломити.
Потім повертаєтесь та:
– Тьху! Тьху! Тьху! (Тричі). Нехай вона собі йде, а вам Бог помагає!..
Так треба проробити дванадцять раз…
І все…
Будьте певні, що, як не вмрете, – живі будете…
«Вих» уже інша хвороба… І ліки до неї інші.
Тут уже перед «прийомом» ліків не «Отче наш», а «Богородицю» треба тричі всмалити, а потім уже й ліки од виху.
«Ліки» такі:
– Замовляю кості рожденному, хрещеному (ім’я) од виху й зсилаю на очерети, на болота. І тут тобі не стояти, червоної крові не пити, кості не сушити. Не я помагаю, Бог помагає…
Так само:
– Тьху! Тьху! Тьху!
Через рік-два, дивись, як корова язиком ваш «вих» ізлизала.
До хірургічних хвороб стосується й кровотеча в усяких випадках.
Від «крові» ліки швидкі, сильні й безапеляційні.
Ось вони:
– Їхав чоловік стар, кінь під ним кар, по рослинах, по дорогах, по притонах, по містах. Ти мати руда жильная, жилистая-тілесная, зупинись, назад повернись. Стар чоловік тебе збирає, на покой зогріває. Коли коню води не стало, так щоб і тебе, руда мати, не бувало. Пух-земля – одне сім’я. Буде по-мойому – слово моє кріпке!
Тьху! Тьху! Тьху! (Це обов’язково).
Найголовніше в цих «ліках» («од крові»), як ви й самі помічаєте, слова: «Пух-земля – одна сім’я». Глибоко змістовні. Впливають, як гумовий жгут. Як тільки прокажете, кров так і стане як укопана.
Хвороби на очах
Звуться більмом. Усі очні хвороби – всі вони більмо. Інших нема. Ліки дуже добрі. Таких ліків і покійний професор Гіршман{41} не знав.
Пізнати більмо дуже легко в кожної людини (принаймні його легко впізнає баба Палажка).
Коли до вас приходить хвора й держиться за око, ви зразу кажіть:
– Більмо! Я так і знала.
І зразу ж, щоб не затягти хвороби, й починайте:
– Господи, поможи! Пресвята Богородице, мати помошнице! Стань мені в поміч, у рожденного, молитовного (ім’я) більмо з ока ізігнати. Їхав святий Юрій на білім коні з білими хортами білого зайця ловити. Білого зайця не впіймали, – у рожденного, молитовного, хрещеного
