телеграфне агентство (1918–1925); із 1925 р. – ТАРС – Телеграфне агентство Радянського Союзу.
37
РАТАУ – Радіо-телеграфне агентство України, утворене в 1918 р.
38
Петлюра Симон Васильович (1879–1926) – один із керівників уряду Української Народної Республіки; із лютого 1919 р. – голова Директорії.
39
Баптисти – послідовники однієї із протестантських течій у християнстві, які вимагають хрещення віруючих у свідомому віці. Секта баптистів виникла на початку XVII ст. в Голландії.
40
Адвентисти – прихильники протестантської течії християнства, що виникла у XIX ст. у США. Адвентисти проповідують близький «кінець світу», «друге пришестя Христа» і встановлення на землі «тисячолітнього царства Божого».
41
Гіршман Леонард Леопольдович (1839–1921) – засновник офтальмологічної клініки при Харківському університеті (1870).
42
Істик – палиця із залізним наконечником для очищення лемеша плуга від землі.
43
Цурка – короткий обрубок дерева, цурпалок, кілочок.
44
Анба (амба) – кінець, смерть.
45
Я за колодку… – ідеться про дерев’яну посудину (невеликий вулик) для відлову бджолиного рою.
46
Саж – хлів для тримання та відгодівлі свиней.
47
Вукоопспілка – Всеукраїнська кооперативна спілка.
48
Храми, каплиці, і ікони… – цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ».
49
Заснули, мов свиня в калюжі, / в своїй неволі… – неточна цитата з вірша Т. Г. Шевченка «Ликері» («В святій неволі»).
50
Все на світі – не нам, / все богам та царям… – у вірші Т. Г. Шевченка: «Тим неситим очам…»: «Все на світі – не нам, / Все богам тим – царям!»
51
О люди, люди, небораки… – в однойменному вірші Т. Г. Шевченка інша пунктуація: «О люди! люди небораки!»
52
Графиня Браницька – представниця роду польських магнатів, які мали великі землеволодіння в Україні в XIX – на початку XX ст.
53
Ваганка – довгаста дерев’яна миска для їжі.
54
Усмішку було приурочено до відкриття Всеукраїнського з’їзду у справі охорони материнства й дитинства.
55
«Нова Баварія» – тут, очевидно, йдеться про харківський ресторан.
56
Цикл із 21 усмішки й кількох кореспонденцій, що друкувалися в періодичній пресі, написано під враженнями від перебування Остапа Вишні на відпочинку в Криму у травні – червні 1924 р.
Окреме видання: Вишневі усмі�
