і досвідчений. Бо тоді бюджет складається з нових доріг, шкіл, дитячих садків, лікарень, парків і стадіонів. Яка опозиція може бути до нових доріг? Тоді це вже опозиція до здорового глузду.
Вам шашечки чи їхати? Або навіщо в ОДА лопати
До нас в ОДА часто звертаються активні люди з пропозицією щось зробити спільно або чимось їм допомогти. Вислуховуємо всіх без винятку. Без запису. Без попередніх дзвінків. Просто запрошуємо в гості у будь-який час і спілкуємося, а потім дивимося, чим ми можемо стати одне одному у пригоді.
До інших активних людей звертаємося ми самі. Тобто процес двосторонній.
Це працює. Величезну кількість проєктів Дніпропетровська ОДА здійснює разом з волонтерами і пересічними громадянами. Через те, що пересічний громадянин став співробітником ОДА, він на інопланетянина не перетворився, третє око в нього не з’явилося. Тож немає жодних причин, аби не співпрацювати.
Жодних бар’єрів. Головне – це бажання щось реально втілювати, а не просто говорити-балакати.
Бувають і цікаві випадки, коли перестаєш розуміти, з якого боку бюрократія, а з якого бізнес-організація й відповідний підхід.
Наприклад, була одна IT-організація, що пів року тому голосно заявила про свої плани – щось зі сфери навчальних програм з IT. Зв’язалися з ними. Сказали, що хотіли б реалізувати проєкт у нас в області, усім, чим треба, допоможемо. Надали їм протягом години всю потрібну інформацію. П’ять разів потім потелефонували їм: «Коли починаєте проєкт у Дніпропетровській області?» Послухали їхню пресконференцію в УНІАНі, на якій вони заявили, що все вже почалося.
Тепер чекаємо приїзду їхнього ЦАРЯ. Цар сам особисто спілкуватися не бажає, у Царя справи. Ну або у Царя лижі. Телефонують його помічники. Домовляються про приїзд Царя.
Запитують: коли вам зручно, щоб він приїхав? Блін, та нам пів року вже як зручно, аби він хоча б просто доїхав до нас, у будь-який час, хоч серед ночі. Він може і взагалі не приїжджати, просто пришліть того, хто ваш проєкт у нас запустить, будь-якого вашого менеджера, ми вам усе підготували для старту. Поспілкуватися із Царем ми, зрештою, і скайпом можемо, і телефоном.
Наприкінці розмови з’ясовується, що ЦАР везе – увага! – Меморандум. До цього Цар вимагав міського голову. «Навіщо?» – «Треба поговорити». – «Так вам же все вже підготували, запускайтеся». – «Ні, дайте нам голову». – «Але ж міський голова у міськраді, від ОДА ви чого хочете?» – «Потрібна зустріч з ним. І керівника області теж дайте – зустрітися». – «Навіщо? Він уже давно в курсі вашого проєкту, цілковита підтримка від нього є, за вами закріплено окрему людину. Більш того, у нього тільки одне запитання – чому досі не запустили і кому за це відкрутити голову?» – «Ні, мені треба поспілкуватися особисто з керівником області».
Тепер ось Меморандум. Отже, потрібна увага ЗМІ, потрібні камери, відповідно оформлена кімната. Підхід зрозумілий.
Як же ви за#бали зі своїми Меморандумами,
