Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Події, що змінили Україну - Владислав Карнацевич страница 32
Активну участь у суспільному житті Львівського братства брали С. Зізаній, Л. Зізаній, К. Ставровецький, І. Борецький, П. Беринда й інші українські діячі культури й освіти. Боротьбу братств проти національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати, такі як Василь-Костянтин Острозький.
Впродовж багатьох років Успенське ставропігійське братство і братства в інших містах очолювали боротьбу українського населення Галичини проти насильницького впровадження Брестської унії 1596 року, виступали проти соціально-політичного і релігійно-культурного пригноблення з боку польської влади і шляхти. Члени братств мали тісні зв'язки (як по політичних, так і по культурних питаннях) з Молдавією, Московським царством, Грецією, підтримували Національно-визвольну війну 1648–1657 років. Успенському братству належала Львівська братська друкарня, за його рахунок утримувалася Львовська братська школа – друга на території України (після Острозькой академії) з вищим, ніж початковий, рівнем освіти. Крім того, братство організувало у Львові госпіталь – притулок для непрацездатних, допомагало матеріально своїм неімущим членам. Значну увагу члени братств приділяли розвитку українського образотворчого мистецтва.
Серед інших своїх завдань Львівське братство бачило створення у Львові міського самоврядування, незалежного від польських властей. Проте з середини XVII сторіччя керівництво в братстві захопили багаті купці, що мали декілька інші цілі. Постійні утиски з боку шляхти і розорення братства в 1704 році шведськими загарбниками привели до його занепаду і зменшення ролі в суспільному і культурному житті Галичини. У 1708 році під тиском католицької церкви воно було вимушене прийняти унію, а через вісімдесят років, згідно за указом австрійського уряду, Львівське братство було ліквідоване.
Повстання Косинського і Наливайка
З кінця XV століття, коли, як ми вже говорили, з'явилася перша згадка про козацтво, воно перетворюється з «степової голоти» авантюристів-одинаків в окреме військове угрупування, що налічувало тисячі чоловік і що мало в своєму розпорядженні власні, незалежні від держави озброєні сили. І ця сила, зміцнвшись, зовсім не збиралася безвольно миритися з відсутністю у неї яких-небудь прав, з положенням людей другого сорту, як це було в Речі Посполитої.
В оцінці козацьких воєн 1591–1596