методами. У містах православних не призначали на муніципальні посади, саботували видачу дозволів на заняття тим або іншим ремеслом або торгівлею. Пани примушували своїх селян приймати уніатських священиків і виганяти православних попів. Православні священики вимушені були переходити в уніатство, таємно зберігаючи вірність вірі предків. Наступником померлого в 1599 році Михайла Рогози став один із творців унії Іпатій Потій. Удавшись до прямих репресій – грабежам і арештам, – Іпатій загарбував кафедри і монастирі з їх маєтками. Намагався він захопити і Києво-Печерську лавру, всіляко підривав діяльність православних братств. Не випадково одним з головних гасел виступів українського козацтва, що посилювалося, був захист православної віри від уніатів.
Протистояння між двома церквами в Україні, що продовжувалося ще не одне сторіччя, знайшло віддзеркалення в полемічній літературі, діяльності видатних представників української культури і національно-визвольного руху. Треба сказати, що уніатська церква знайшла свою паству і своє більш ніж гідне місце на релігійній карті України. їй призначено було пережити період гонінь спочатку при царській владі, потім за радянських часів. У 1946 році з подачі радянських властей греко-католицька церква була ліквідована, але з початком У СРСР перебудови її діяльність відновлена.
Відновлення православної ієрархії при гетьманові Сагайдачному
Після ухвалення Берестейськой унії Україна виявилася розколеною надвоє. Єпископи на чолі з митрополитом Михайлом Рогозою і більша частина української шляхти підтримували унію, тоді як парафіяльні священики, козаки і міщани виступали проти. Незабаром після підписання Рогоза позбавив єпископського сану львівського єпископа Гедеона Балабана і перемишльського – Михайла Копистинського. Втім, останні знаходилися під захистом князя Острозького, козаків і братств і де-факто продовжували займати свої кафедри.
У 1607 році, коли помер єпископ Балабан, наступник Рогози Іпатій Потій намагався призначити на його місце уніатського єпископа, проте зустрів запеклий опір Львівського братства, що володіло до того ж (про це ми згадували в статті про створення братства) статусом ставропігії. В результаті на посаду львівського єпископа був призначений Ієремія Тиссаровський. Таким чином, одну з українських єпархій очолював православний священик, тоді як главами останніх семи стали уніати.
Якщо перші роки протистояння між уніатами і православними проходило в цілому мирно, не виходячи за рамки богословських дискусій, то приблизно з XVII століття положення загострилося – почалися переслідування, спроби захоплення монастирів і церков і т. д. У цій ситуації в релігійні розбіжності все частіше почало втручатися козацтво. Одним із перших подібних прикладів відбувся в 1609 році, коли запорожці, очолювані гетьманом Григорієм Тискневичем, не дозволили намісникові Іпатія Потія Антонію Грековичу узяти під свій контроль Софійський
