твоя. Гріха не боїшся, Катерино?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Який гріх? Я на базар. Сьогодні базар на переправі. Солі треба купити.
ГОЛОС ХАТИ
Пішла! На переправу пішла! По сіль пішла! Сіль оно у горщику на припічку, а вона пішла! Гадає, я не знаю, чому пішла… Бо там казкарі-вертепники – пішла почути, чим казка закінчиться. Хай послухає, може, порозумнішає.
Переправа
Ранок. Базарний гомін з усіх боків. Все на спродаж: коло за колом, над брилями і намітками літає кінь. Плаче циганська скрипка, гомонить натовп, оцінюючи коня.
ГОЛОС ГОЛОТИ
«Хто його достане,
То той мені, Запорожці,
Дружиною стане…»
Разом повставали,
Коней посідлали…
Крізь базарний натовп сунуть двоє вагітних жінок.
Кози, поросята, кури та гуси додають до базарного шуму свої голоси.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Поїхали визволяти
Катриного брата…
Переправа на Січ гуде – козаки торгуються з молодицями. Молодиці нахвалюють свій товар – у котрої що є… А є у кожної – пишно, спокусливо, через край. Не кажучи вже про сметану, масло, мед… сир, хліб, сало… молоко, рибу, яйця.
Плаче скрипка, дзвенить кузня, басом гупають діжки. Діжкам підбренькують макітри та глечики. Кози, поросята, кури та гуси додають до цієї музики свої голоси.
До двох вагітних жінок приєднуються ще троє. А до трьох – ще четверо…
ГОЛОС ГОЛОТИ
Один утопився
У Дніпровім гирлі…
Крізь базарний натовп проштовхуються вагітні жінки, не звертаючи уваги на крам, реманент, дерев’я- ні іграшки… А там бондар нахвалює свої діжки. Гончар – горщики, чумак – сіль. Шорник – сідла коваль – шаблі.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Другого в Козлові
На кіл посадили.
Вагітні жінки (Уляна, Параска, Соломія, Оксана, Стефа, Христина, Явдоха, Горпина, Іванка, Килина, Юстина) гуртуються у загін, що суворо й рішуче розсуває натовп. А понад усім – голоси артистів.
А ось і вони – бавляться з іграшковими козаками.
Голоси артистів не змінилися, змінилися артисти: у ГОЛОТИ рушником перев’язане одне око, обличчя ГОЛОДАНЯ перетинає шрам.
ГОЛОТА
Третій, Іван Ярошенко,
Славний вдовиченко,
З лютої неволі,
Із Бахчисараю
Брата визволяє…
Іграшковий Іван Ярошенко рубає іграшкових татар, звільняє іграшкового «брата» від кайданів. Дивуються селяни та й козаки дивуються. Хоч і бувалі воїни, але тягнуться до ляльок, наче діти.
ГОЛОДАНЬ
Заскрипіли рано двері
У великій ХАТІ.
«Вставай, вставай, Катерино,
Брата зустрічати».
Перед вертепом – і старі, й молоді. Навіть немовля кинуло цицьку – блимає оченятами.
ГОЛОТА
Катерина
