чорнобриву в полі поховали…ГОЛОТА, ГОЛОДАНЬ
А славнії Запорожці в степу побратались.
Артисти намагаються завершити виставу, але обурені глядачі не дають їм це зробити. Цього разу бити артистів беруться жінки. Але не це привертає увагу КАТЕРИНИ, коли вона схиляється над Дніпровою водою, щоби змити «кров». Її увагу привертає дивна подія: перед човнами на переправі – вереск та лемент. Троє чергових козаків заступають дорогу вагітним жінкам. Серед козаків – ТИМІШ. Всі жінки дуже вродливі – кілька сільських, одна циганка, черниця… Всі дванадцятеро вкрай вагітні. Троє козаків проти дванадцяти вагітних жінок.
ЧЕРНИЦЯ ХРИСТИНА
Чого поставали, йолопи? Не бачите? Нам на Хортицю!
КОЗАК
Жінкам на Хортицю не можна – закон!
КОЗАК
У якім питанні?
Замість пояснювати, ЧЕРНИЦЯ так вправно причащає своїм великим кулаком розумника, що той падає у воду. Ця перемога надихає решту жінок на штурм човна, тим більше, що тепер до них приєднуються баби з базару. Козаки не відступають, але й не відповідають – з жінками битися?
Хіба налякати трошки? Ото ж, ТИМІШ показує своє мистецтво підпаска. Його довжелезний батіг, власноруч сплетений косицею з буйволової шкіри, може змагатися з гарматою, якщо не в руйнівній силі, то у гучності «пострілу». Не кожна блискавка тягне за собою такий грім, як батіг підпаска ТИМІША.
ГОЛОСИ ВАГІТНИХ ЖІНОК
Рятуйте! Ой, лишенько!
Баби – тікають, а вагітні жінки… Всі дванадцятеро з переляку починають разом те, що було заплановано природою. Різними мовами кричать дві близняточки-шляхтянки, сільські молодиці… циганка. Терпляче стогне ЧЕРНИЦЯ…
Переправа. Ніч. Вночі вартові козаки гріють в казанах воду, носять її відрами межи скель. Далі їх не пускають жінки. У скелях, наче у горнилі вулкану, у світлі величезного вогнища відбувається таємне дійство.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Жінки народжують дітей у «жерлі вулкану» (в кузні).
З кратера лунають страшні крики, вереск, стогін, молитви кількома мовами та суворі команди досвідчених повитух.
На якусь мить все замовкає і тишу прорізає крик першого немовляти. Чиїсь руки підіймають крикливе створіння над кратером.
ГОЛОС
Хлопчик!
Переправа. Ранок. Човен утикається в берег.
Сам КОШОВИЙ Степан Двогілка на світанку виходить на скелі, аби пересвідчитися в неможливому.
Гнітюча тиша зупиняє розмови (пролітає мильна бульбашка).
КОШОВИЙ починає допит жінок з немовлятами, звертається до найближчої:
КОШОВИЙ
Хлопчик? Дівчинка?
ПАРАСКА (ледь чутно)
Хлопчик.
ГОЛОГРИВ
А у тебе?
Замість відповіді, СОЛОМІЯ ледь помітно киває. ГОЛОГРИВ-молодший
