своєї – «дитячої» ХАТИНКИ: хтось ставить кутові опори з гілочок, хтось заплітає стіни лозою, хтось підіймає крокви, перев’язує їх жердинами…
Дитяча ХАТКА виходить кривенька, незграбна. Діти продовжують, поспішаючи за дорослими. Хтось в’яже солому для стріхи, хтось закидає стіни глиною – добре, що поруч, як зразок, товчеться справжня толока… Ось вже видно і кінець «дитячої» толоки – кривенька ХАТИНКА для собаки ЛАТКИ.
Обдивилися діти, а доросла ХАТА вже стоїть там, де й стояла. Стоїть друга ХАТА у два віконця для Василя і Катерини на тому ж місці, де стояла перша, наче й не відлучалася.
Дитяча ХАТКА також має свого хазяїна: зсередини виглядає ЛАТКА.
Вечір. І знову вертеп! Знають артисти: де толока – там і вечеря. Або сніданок. Відкриваються ставні верхнього поверху вертепу – у двох віконцях з’являються ГОЛОТА і ГОЛОДАНЬ.
ГОЛОТА
Один каже: «Брате, якби я багатий,
То оддав би все золото
Оцій Катерині за одну годину».
Другий каже: «Друже…
На нижньому поверсі вертепу – дерев’яна КАТЕРИНА. Сама в ХАТІ. Геть гола – а хто ж вдягненою купається? Під кожним віконцем – нахаба козак з дерев’яними безсоромними очима. Мабуть, в артистів позичили.
ГОЛОДАНЬ
Другий каже: «Друже, Якби я був дужий,
То оддав би я всю силу
За одну годину оцій Катерині».
Хлопцям та дівчатам вистава до вподоби. Батькам – не дуже.
ГОЛОСИ У НАТОВПІ
Оксано! Не дивись туди!
Але дивиться Оксана, дивиться Надійка, Уляна, Маруся…
ГОЛОТА
Третій каже: «Діти, нема того в світі,
Чого б мені не зробити
Для цієї Катерини за одну годину».
А до вертепу вже суне обурений ЧЕНЕЦЬ-чорнорясник. Артисти поспіхом закривають ставні вертепу, а декорацію першого поверху прибрати не встигають. Поки ЧЕНЕЦЬ суне крізь натовп до джерала розпусти, і глядачам перепадає. Очі ЧЕНЦЯ горять вогнем – негайно припинити сороміцьке дійство!
Гуркоче грім – на небі, здається, теж гніваються.
Удар чернечим костуром в іграшкову ХАТИНКУ збігається з ударом справжньої блискавки у справжню ХАТУ. ЧЕНЕЦЬ аж присідає – лякається. Не кажучи вже про решту присутніх.
На місці нової ХАТИ – вогняний стовп. Полум’я охоплює вишню з іграшковим хутором.
Третя ХАТА
Ніч. Але знову, наче й не припинялася, товчеться толока…
Поруч – згарище. Язики полум’я ліниво облизують рештки ХАТИ, висвітлюють сусідів, що товчуть і передають один одному глину. На плечі одного з сусідів спить дитина.
ГОЛОС
Чорні очка, чорні очка, як терен.
Коли ми ся поберем…
Ранком поруч зі згарищем стоїть нова ХАТА. Стоїть як і стояла, під двома пагорбами.
Артисти лялькового театру лагодять свою декорацію. Діти доліплюють свою іграшкову ХАТУ для вертепу. Вони встановлюють ХАТИНКУ на сцені іграшкового
