важливі влада і перемога, а тоді партійна діяльність Бен-Ґуріона ще не зробила з нього лідера. Вони жили, як вважали за потрібне, ізольованою групою, майже таємною сектою. У всій Седжері «Бар-Гіора» не могли знайти більш захопленого прихильника, ніж Бен-Ґуріон, але, знов таки, не приймали його до себе.
За кілька днів після приїзду до Седжери Бен-Ґуріон зрозумів, що охорону ферми забезпечують наймані арабські та черкеські охоронці, що є порушенням умов єврейської праці. Для цього були причини. Лідери Єврейської колонізаційної асоціації попереджали своїх представників у Палестині, щоб ті підтримували добрі стосунки з арабами Седжери, деякі з яких були змушені полишити землі, що придбала компанія.[273] Місцеві охоронці знали околиці та їх жителів; служба в охороні викликала в них гордість і забезпечувала непоганим доходом. Отже, були вагомі підстави вважати, що вони виконуватимуть свою справу добре. Але члени «Бар-Гіора» планували обійтися без «іноземців» та виставити себе захисниками поселення.
Виправданням було не те, що охоронці «Бар-Гіора» забезпечать кращий захист, а те, що вони євреї. «Ми не могли дозволити охороняти єврейські колонії прибульцям», – писав Ізраїль Шохат. Ця думка хвилювала і Бен-Ґуріона. «Євреї повинні захищати себе самі на власній землі», – писав він. Це було питанням національної честі та критично важливо для відродження єврейського народу на його батьківщині, заявляв він.
У цьому полягала основна ідея «Бар-Гіора», яка втілювалась в організації з великою згуртованістю. Вони також розраховували, що їм заплатять як охоронцям, а не як працівникам сільського господарства. До того ж охоронна справа волала до їхнього юнацького брутального духу пригод, який іноді набував форму бандитизму. За іронією долі, вони завжди придивлялися до арабів і дещо від них наслідували: присвоїли ряд емблем корінної арабської ідентичності, носили кеффі (арабський головний убір), готували арабську каву в кавових горщиках із довгою ручкою, приправляли свою мову арабськими виразами та влаштовували демонстрації своїх навичок верхової їзди на честь шанованих гостей. Парадоксально, але вони прагнули позбутися культури іммігрантів, яку привезли із собою з країн свого походження. Вони хотіли бути «новими євреями» і продемонструвати, що належать Палестині, а вона належить їм.[274][275]
Потім Бен-Ґуріон із гордістю розповідав про звільнення місцевих охоронців, усе до найменших дрібниць, завжди використовуючи першу особу однини. У господарстві працював черкеський охоронець, на ім’я Хасан. Члени Колективу вимагали, щоб керівник навчальної ферми замінив Хасана на єврейського охоронця. Керівник Еліяху Краузе відмовився.
«Арабські охоронці, які знають кожне таємне місце в мошавах, усі способи в’їзду і виїзду, будуть першими, хто нападе і пограбує, – попередив він. – Буде кров». Бен-Ґуріон зрозумів, що захист громади не буде передано їм так легко. «Потрібно
Yankelevitch 1932, p. 108ff; лист Бен-Ґуріона до батька від 5 травня 1908 року, наведений у Erez 1971, p. 120.
Теодору Герцлю показали це різнобарвне шоу під час візиту до Реховота. Спогляд цих єврейських вершників довів його до сліз. «Євреї, які колись продавали штани, тепер схожі на ковбоїв Дикого Заходу», – дивувався він (Запис зі щоденника Герцля від 29 жовтня 1898 року, наведений у Herzl 1960, 2, p. 74).
Ben-Zvi et al. 1962, p. 17; Ben-Gurion 1911, «Reshit haShmirah ha’Ivrit», BGA, тематичне досьє Седжери; Ben-Gurion 1971a, p. 36, Alroey 2009, p. 77ff.
