Ми можемо читати про них тільки у книгах, хоча те, що там написано, може бути неправдою. Мені хотілося б дізнатися вашу думку з цього приводу. У підручниках історії говориться, що життя до революції було геть інакшим, ніж зараз. Що було жахливе пригнічення, несправедливість, бідність, що тоді було навіть гірше, ніж ми здатні собі уявити. Тут, у Лондоні, більша частина людей протягом усього життя голодувала, а у половини з них не було навіть взуття. Вони працювали по дванадцять годин на день, кидали школу у дев'ять років і жили по десятеро людей в одній кімнаті. І у той самий час існувала дуже малочисельна група людей, всього кілька тисяч – їх називали капіталістами – які були багаті та могутні. Вони володіли всім, чим можна було володіти. Вони жили у великих розкішних будинках з тридцятьма слугами, роз'їжджали на автомобілях і кінних екіпажах, пили шампанське, носили циліндри…»
Старий несподівано засяяв.
«Циліндри!» – сказав сказав. «Дивно, що ти їх згадав. Я тільки вчора про них згадував, сам не знаю чому. Я жартома подумав, що вже багато років не бачив циліндрів. Так, циліндри були. Останній раз я одягав його на похорони невістки. Це було… ну, точну дату я вже й не згадаю, але це було років п'ятдесят тому. Звичайно, циліндри одягали лише в особливих випадках, як ти розумієш».
«Та не у циліндрах справа», – терпляче сказав Вінстон. «Справа у тому, що ці капіталісти, вони і ще кілька юристів та священиків були владиками світу. Всі повинні були їм прислужувати і догоджати. Ви – прості люди, робітники – були їх рабами. Вони могли робити з вами все, що хотіли. Вони могли відправити вас до Канади, як худобу. Якби вони захотіли, вони могли б спати з вашими доньками. Вони могли наказати відшмагати вас батогами. Проходячи повз них, ви повинні були нахилитися і зняти капелюха. Кожен капіталіст ходив в оточенні лакеїв, які…»
Старий знову засяяв.
«Лакеї!» – він сказав. «Сто років вже чув цього слова. Лакеї! Немов переношуся у минуле. Я згадую минулі часи, коли я щонеділі ходив до Гайд-парку послухати виступи. Хто там тільки не виступав з проповідями – Армія Спасіння, католики, євреї, індіанці. Так ось там був один хлопець, вже, звичайно, і не згадаю його імені, ось він був дійсно сильним оратором. «Лакеї», – говорив він, – буржуйські лакеї! Посіпаки правлячого класу! Паразити» – ось як він казав. «А ще щось на кшталт «гієни», так, він точно називав їх «гієнами». Ну, звичайно, ви розумієте, це він мав на увазі лейбористську партію».
У Вінстона було відчуття, що вони говорять про абсолютно різні речі.
«Насправді я хотів запитати у вас ось що, – перебив він, – чи вважаєте ви, що тепер у вас більше свободи, ніж було тоді? Що зараз з вами поводяться краще. Чи правда, що раніше багаті люди, люди при владі…»
«Палата лордів», – уточнив старий.
«Нехай буде Палата лордів, якщо хочете. Так от я питаю, чи ставилися ці люди до вас як до нижчої істоти просто тому, що вони були багаті, а ви бідні? Наприклад, чи правда, що вам доводилося називати їх «сер» і знімати капелюха, коли ви проходили
