style="font-size:15px;"> (до Фауста)
Мій друже, вчись, яким шляхом
Підходить треба до відьом.
В і д ь м а
А що ж сюди вас, панство, привело?
М е ф і с т о ф е л ь
Нам треба склянку, знаєш, того соку…
Та щоб пиття старе було!
Воно міцніє рік від року.
В і д ь м а
Та ось той сік, у цьому бутлю,
Сама я часто з нього дудлю —
Смачне, й ні крихти не смердить;
Чому б і вас не пригостить?
(Нишком).
Та як первісних чар нема в ції людини,
Вона ж, ви знаєте, не витягне й години.
М е ф і с т о ф е л ь
Та не завадить, ні, бо чоловік це свій,
Найкріпшого дання йому готовий дать я,
Накресли круг, скажи закляття
І чару вщерть йому налий.
В і д ь м а ворожить, химерно жестикулюючи, – обміркує круг і становить у нього усяке причандалля; склянки тим часом забряжчали, казани загуділи – почалася музика. Вкінці дістає велику книгу і розставляє у крузі мавп – піддержувати книгу і присвічувати смолоскипами. Аж тоді киває Ф а у с т о в і, щоб підійшов.
Ф а у с т
(до Мефістофеля)
Скажи, нащо це готування,
Це химородне чаклування?
Усі ті витівки дурні
Давно вже ввірились мені.
М е ф і с т о ф е л ь
Нехай собі! То все на сміх;
Не будь же строгим ти до них!
Це мов лікарська процедура,
Щоб краще діяла мікстура.
(Примушує Фауста вступити в круг).
В і д ь м а
(починає високохмарно декламувати з книги)
Як досягти
До десяти?[50]
Один – як дим,
А два – сплива,
А три – зітри,
Чотири ж – виріж,
А п'ять – украдь,
А шість – ізчисть,
А сім – знесім,
А вісім – повісим,
А дев'ять що? – Нéвідь-що.
А десять – кудесять.
Отак-то лічим ми, відьмú.
Ф а у с т
З гарячки баба щось верзе.
М е ф і с т о ф е л ь
Стривай лишень, це ще не все.
Вся книга та з однакових мудрацій;
На неї й я поклав чимало праці.
Усіх тих таємниць, усіх тих протиріч
Ні дурень, ні мудрець не втямить ані гич.
І так ведеться вже давно:
Ми знаєм прикладів чимало,
Як кривду в правду обертало
Те «три в однім і в трьох одно»[51].
Отак повчають скрізь і всюди,
І з дурнями змагатись зась —
Бо, чуючи слова, звичайно вірять люди,
Що в них і думка є якась.
В і д ь м а
(ворожить далі)
Науки дар —
Немов між хмар,
Для людства таємниця!
А хто без дум,
Тому,
